Зелений богомол Бурмейстера

Зелений богомол Бурмейстера (лат. Orthodera burmeisteri) — комаха з ряду Богомолові, що вирізняється яскраво-зеленим забарвленням, яке дозволяє їй ефективно маскуватися в густій рослинності.

Дорослі особини мають специфічні хапальні передні кінцівки, пристосовані для швидкого захоплення здобичі. Рухлива голова здатна повертатися на 180 градусів, що забезпечує широкий кут огляду при полюванні.

Очі великі, фасеткові, розташовані з боків голови, що дозволяє комасі точно оцінювати відстань до жертви. Крила добре розвинені, що дає змогу богомолу мігрувати на значні відстані в пошуках нових місць проживання.

Статевий диморфізм виражений у розмірах: самки значно більші за самців і мають масивніше черевце для формування оотек — спеціальних захисних капсул для яєць.

Личинки, або німфи, проходять кілька стадій розвитку, поступово збільшуючись у розмірах та набуваючи вигляду дорослої особини. На ранніх етапах розвитку вони не мають сформованих крил.

Шкодочинність Orthodera burmeisteri полягає у полюванні на корисних комах, зокрема на бджіл та джмелів, які забезпечують запилення сільськогосподарських культур.

У садах та на насінницьких ділянках висока щільність популяції богомолів призводить до критичного зниження кількості запилювачів, що прямо впливає на врожайність плодово-ягідних та овочевих культур.

У промислових теплицях, де для запилення томатів використовують джмелині сім'ї, ці богомоли можуть знищувати робочих особин, що призводить до значних економічних збитків та порушення запилювального циклу.

Оскільки богомол є виключним хижаком, він не шкодить вегетативній частині рослин безпосередньо, проте його вплив на екосистему агроценозу є деструктивним для біологічного контролю шкідників.

Наявність богомолів у декоративних насадженнях створює постійну загрозу для запилювачів, що змушує агрономів вживати превентивних заходів для регулювання чисельності хижака.

Життєвий цикл розпочинається навесні, коли після зимової діапаузи з оотек виходять молоді німфи. Цей процес тісно пов'язаний з початком стійкого потепління.

Влітку спостерігається активний розвиток личинок. Саме цей період є найбільш небезпечним для запилювачів, оскільки хижаки активно полюють для накопичення енергії перед дорослішанням.

Пік активності імаго припадає на середину літа, коли відбувається масове парування. У цей час богомоли найбільш ненаситні та територіально агресивні.

Восени дорослі особини відкладають оотеки на стебла рослин чи інші опори, після чого їх життєдіяльність припиняється. Це забезпечує виживання виду до наступного сезону.

Швидкість проходження циклу залежить від кліматичних факторів. Високі температури прискорюють розвиток, а затяжна дощова весна може значно знизити успішність відродження німф.

Первинною ознакою є візуальне виявлення хижака на квітках, де він очікує на запилювачів. Вони добре маскуються під листя, тому їх легко пропустити при огляді.

Наявність оотек на гілках дерев, кущів або високостеблових бур'янах вказує на те, що на ділянці успішно розвивається популяція богомолів.

Непрямим свідченням є раптове зникнення або зниження активності бджіл на полі за умови відсутності інших факторів, таких як застосування пестицидів.

Залишки хітинових частин комах під рослинами свідчать про те, що тут функціонує зона полювання богомола. Часто вони обирають місця з найбільшою концентрацією квітучих рослин.

У тепличних господарствах ознакою зараження є наявність богомолів біля льотків джмелиних вуликів, де вони очікують повернення робочих особин.

Головним методом контролю є механічне знищення оотек в осінній та зимовий періоди під час проведення планових робіт із догляду за садом або теплицею.

Встановлення захисних сіток на вентиляційні отвори теплиць надійно запобігає проникненню комах всередину приміщень, що критично для збереження джмелиних сімей.

Регулярне скошування високої трави поблизу сільськогосподарських угідь позбавляє богомолів місць для засідки, змушуючи їх мігрувати на менш цінні ділянки.

Хімічний захист проти богомолів є неефективним та небажаним, оскільки він знищує всю корисну фауну, порушуючи біологічну рівновагу на полі.

Слід дотримуватися стратегії інтегрованого захисту рослин, де основний акцент робиться на запобіганні проникненню шкідника та руйнуванні його місць розмноження.