Оніхіурус звичайний

Оніхіурус звичайний (лат. Onychiurus fimetarius) належить до класу прихованощелепних, ряду Колемболи (Poduromorpha), родини Onychiuridae. Це дрібна ґрунтова комаха розміром від 1 до 2 мм, що має біле або жовтувате тіло, позбавлене пігментації.

Цей шкідник повністю позбавлений органів зору, що зумовлено його облігатним підземним способом життя. Тіло оніхіуруса циліндричне, видовжене, з щільними покривами, пристосованими для руху в капілярних порах ґрунту.

На відміну від інших колембол, у оніхіуруса відсутня стрибальна вилка, тому він пересувається виключно шляхом повільного повзання. Його розвиток відбувається у товщі ґрунту, де він знаходить оптимальні умови вологості та живлення.

Розмноження відбувається у ґрунті, самки відкладають яйця невеликими групами у тріщини або порожнини. Цикл розвитку включає кілька личинкових стадій, які зовні мало відрізняються від імаго, поступово збільшуючись у розмірах.

Висока щільність популяції оніхіуруса спостерігається у ґрунтах, багатих на органічні рештки, особливо за наявності достатнього рівня вологи, що робить його небезпечним для насіння, яке проростає.

Оніхіурус звичайний є поліфагом, що пошкоджує широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи зернові, буряк, картоплю, овочеві та квіткові рослини.

Найбільша шкода завдається у період проростання насіння та появи сходів. Шкідник проникає всередину насіння, вигризаючи зародок та ендосперм, що призводить до повної загибелі посівного матеріалу.

При ураженні підземних частин молодих рослин оніхіуруси пошкоджують коріння та підсім'ядольні коліна, порушуючи живлення та загальний розвиток проростка.

На коренеплодах та бульбах шкідник залишає характерні дрібні виразки та заглиблення, які згодом можуть стати воротами для інфекції грибковими або бактеріальними патогенами.

В умовах високої чисельності шкідника посіви можуть зріджуватися, що вимагає проведення пересіву площ через значну втрату густоти стояння рослин.

Основною ознакою зараження є наявність зріджених сходів на полі, що супроводжується видимою відсутністю насіння у ґрунті при розкопках навколо пошкоджених ділянок.

При візуальному огляді пошкоджених проростків спостерігаються дрібні отвори або вигризені тканини в зоні кореневої шийки, що призводить до в'янення та подальшої загибелі молодої рослини.

Присутність великої кількості особин легко виявити при ґрунтових розкопках у шарі 0–10 см, де при підсиханні зразка ґрунту шкідники можуть бути помітні як білясті рухливі цятки.

На поверхні ґрунту в зонах сильного ураження ознак життєдіяльності шкідника практично немає, оскільки він рідко покидає ґрунтовий шар, за винятком періодів дуже високої вологості.

Непрямою ознакою є наявність на полі ділянок з поганою схожістю, де ґрунт довго утримує вологу або багатий на свіжозароблену органіку, що приваблює скупчення комах.

Основою контролю є агротехнічний метод: глибока зяблева оранка допомагає скоротити чисельність популяції, порушуючи середовище проживання та провокуючи загибель від висихання.

Важливо дотримуватися оптимальних термінів сівби, що забезпечують швидке проростання насіння, щоб скоротити період його знаходження у вразливому стані у ґрунті.

Застосування інкрустації (протруювання) насіння ефективними фунгіцидними та інсектицидними препаратами є найбільш дієвим способом захисту молодих посівів на початковому етапі росту.

Внесення мінеральних добрив, що прискорюють ріст рослин, сприяє швидкому проходженню критичних фаз, у які шкідник найбільш небезпечний для культури.

Уникання надмірного внесення неперепрілого гною під культуру знижує привабливість ґрунту для розмноження оніхіуруса, запобігаючи формуванню вогнищ високої чисельності.