Оніхіурус

Оніхіурус (Onychiurus) — це рід дрібних членистоногих із ряду ногохвісток (Collembola), що ведуть прихований спосіб життя у верхніх шарах ґрунту.

Ці істоти мають біле або напівпрозоре тіло довжиною від 1 до 3 мм. Очі у них повністю відсутні, оскільки вони пристосовані до життя в повній темряві ґрунтових порожнин.

Тіло оніхіуруса видовжене та м'яке, вкрите чутливими щетинками, які допомагають йому орієнтуватися у просторі та реагувати на найменші вібрації ґрунту.

Розмноження відбувається шляхом відкладання яєць у ґрунт, зазвичай у місцях накопичення рослинних решток, де зберігається висока вологість і доступна їжа для молодого покоління.

Розвиток цих шкідників відбувається без метаморфозу, молоді особини за зовнішнім виглядом подібні до дорослих, поступово збільшуючись у розмірах під час численних линьок.

Оніхіуруси завдають великої шкоди сільськогосподарським культурам, пошкоджуючи насіння, що проростає, коріння та підземні частини стебел молодих рослин у весняний період.

Найбільше страждають від них овочеві культури: цукрові буряки, огірки, морква, капуста, а також проростки картоплі в парниках та теплицях, де створюються стабільні умови.

Шкідник вигризає глибокі ходи у тканинах кореня, що призводить до порушення живлення рослини, затримки росту та повної загибелі сходів при сильному ураженні.

Через рани, завдані оніхіурусами, у рослини легко проникають патогенні мікроорганізми, що викликають гниття кореневої системи та призводять до випадіння значної частини посівів.

Шкодочинність різко зростає на ділянках із поганою аерацією та надмірною вологістю, де популяція цих ногохвісток здатна досягати загрозливих масштабів за дуже короткий час.

Первинною ознакою зараження є зріджені сходи на полі або в теплиці, коли насіння з'їдається ще до моменту виходу паростка на поверхню ґрунту.

При візуальному огляді підземних органів рослин можна побачити численні дрібні погризи або порожнини, які мають вигляд темних плям, що поступово збільшуються у розмірах.

Рослини, уражені оніхіурусом, виглядають хворобливими: листя може жовтіти, спостерігається в'янення навіть за достатнього поливу, оскільки коренева система не справляється зі своєю функцією.

Якщо обережно викопати пошкоджену рослину, в ґрунті навколо коренів можна помітити велике скупчення дрібних білих рухливих комах, які швидко розбігаються при світлі.

Присутність значної кількості ногохвісток часто супроводжується специфічним запахом вологої землі та наявністю ознак вторинного ураження гнилями, які розвиваються в місцях погризів.

Основним заходом боротьби є проведення вчасних агротехнічних робіт, спрямованих на поліпшення структури ґрунту, таких як глибоке перекопування та якісне розпушування міжрядь.

Необхідно суворо дотримуватися режиму поливу, не допускаючи застою води, оскільки висока вологість і відсутність кисню в ґрунті є сприятливими факторами для розмноження оніхіуруса.

Ефективним методом є вапнування кислих ґрунтів, оскільки більшість видів ногохвісток віддають перевагу саме кислим умовам і значно гірше розвиваються на нейтральних або слаболужних ґрунтах.

У разі значного поширення шкідника на великих площах застосовують внесення інсектицидів у ґрунт, які діють безпосередньо в зоні розміщення кореневої системи культури.

• Дотримання сівозміни.
• Використання якісного протруєного насіння.
• Видалення рослинних решток з ділянки.
• Мінералізація ґрунтів та внесення добрив.