Коростяний кліщ котів

Коростяний кліщ котів (Notoedres cati) — це мікроскопічний збудник нотоедрозу, що належить до родини Sarcoptidae. Це паразит, що мешкає у верхніх шарах шкіри тварини.

Доросла особина має майже кулясту форму тіла з вираженою поперечною смугастістю. Розміри кліща дуже малі, тому його виявлення можливе лише при лабораторному мікроскопічному дослідженні.

Життєвий цикл паразита повністю проходить на тілі господаря і триває від двох до трьох тижнів. Самки прогризають ходи в епідермісі, де відкладають яйця, з яких згодом виходять личинки.

Кліщі надзвичайно чутливі до зовнішнього середовища: при несприятливих температурах та вологості вони гинуть досить швидко, не здатні тривалий час існувати поза межами організму тварини.

Розмноження відбувається інтенсивно, що при відсутності належного лікування призводить до швидкого охоплення значних ділянок шкірного покриву тварини.

Об'єкт є суто зоофільним паразитом і не завдає жодної шкоди рослинам чи сільськогосподарським культурам. Його вплив обмежується виключно організмом ссавців.

Найбільшої шкоди зазнають представники родини котячих, проте паразит може інвазувати інших дрібних хижаків, що живуть поблизу господарств або використовуються для боротьби з мишоподібними гризунами.

Оскільки цей вид не є агрономічним шкідником, заходи боротьби з ним не мають відношення до обробки полів чи садів. Це виключно ветеринарна проблема, що потребує специфічних препаратів.

Шкодочинність полягає у зниженні фізіологічного стану тварини, що може негативно позначитися на виконанні нею функцій, наприклад, охоронної ролі або боротьби зі шкідниками в складських приміщеннях.

З економічної точки зору, шкода проявляється у витратах на ветеринарні препарати та необхідності проведення дезінфекційних заходів у місцях утримання тварин.

Основним клінічним проявом нотоедрозу є нестерпний свербіж, через який тварина стає неспокійною. Постійне розчісування призводить до пошкодження шкіри та занесення вторинної інфекції.

Початкові осередки ураження найчастіше з'являються на вушних раковинах, звідки вони поширюються на лоб, повіки та ділянку носа. Шкіра на цих ділянках стає потовщеною та шорсткою.

Характерною ознакою є поява сірувато-жовтих кірок, які виникають у результаті ексудації та подальшого засихання виділень на поверхні уражених ділянок.

Втрата волосяного покриву (алопеція) в місцях локалізації кліщів супроводжується почервонінням шкіри. У запущених випадках можуть спостерігатися значні деформації шкірних складок.

Тварина може втрачати апетит через сильний стрес та постійний дискомфорт, що в результаті призводить до загального виснаження організму.

Боротьба базується на застосуванні сучасних акарицидних засобів, які мають системну або місцеву дію. Вибір препарату здійснюється ветеринарним лікарем після діагностики.

Важливо забезпечити повну ізоляцію хворих особин від здорових, а також провести ретельну дезінсекцію приміщень, де перебувала заражена тварина.

Використання ін'єкційних або крапельних форм препаратів, що містять івермектин, довело свою високу ефективність у знищенні всіх стадій розвитку кліща.

Регулярний огляд тварин, що утримуються на території господарства, дозволяє виявити захворювання на ранніх стадіях і запобігти епізоотії.

• Місцева обробка уражених ділянок шкіри.
• Системна терапія під контролем фахівця.
• Санітарна обробка підстилок та місць відпочинку тварин.
• Забезпечення належного раціону для підтримки імунітету.