Рисова цикадка

Рисова цикадка Nephotettix parvus належить до ряду Напівтвердокрилі, родини Цикадки. Це дрібні комахи, що мають довжину тіла від 3 до 5 мм і видовжену форму.

Тіло дорослих особин має яскраве зелене або зеленувато-жовте забарвлення, що дозволяє їм ідеально маскуватися серед листя рису. Голова округла, крила щільно притиснуті до спини.

Личинки за морфологією схожі на імаго, проте менші за розміром і не мають розвинених крил. Протягом життя вони проходять декілька етапів линяння, поступово розвиваючись.

Для точної ідентифікації виду спеціалісти використовують мікроскопічне дослідження будови геніталій, оскільки зовнішній вигляд схожий з іншими представниками роду Nephotettix.

Ці комахи віддають перевагу екосистемам з високою вологістю, де є зарості культурного або дикого рису, а також злакові бур'яни, що забезпечують їх їжею.

Головною кормовою культурою для цього шкідника є рис посівний. Однак за відсутності основної культури вони можуть живитися на інших злакових травах, просі або сорго.

Шкоду завдають як імаго, так і личинки, висмоктуючи клітинний сік із тканин рослини. Це призводить до виснаження рослин та порушення фізіологічних процесів фотосинтезу.

Найбільша небезпека полягає у здатності цикадки переносити вірусні хвороби, такі як карликовість рису. Інфікування часто призводить до повної втрати врожаю на уражених ділянках.

У місцях проколів виникають некротичні плями. Листя скручується, жовтіє, а сама рослина уповільнює ріст, що критично впливає на розвиток метелок та налив зерна.

Найбільш чутливі до пошкоджень молоді рослини в фазі інтенсивного кущення. Масове розмноження шкідника в цей час може призвести до зрідженості посівів.

Розвиток Nephotettix parvus тісно пов'язаний з погодними умовами. Висока температура та вологість створюють оптимальне середовище для швидкого циклу розмноження.

Зимують дорослі особини у прихованих місцях, переважно в корінні злакових бур'янів, де температура повітря є вищою за критичні позначки.

Навесні, як тільки температура досягає позначки +15...+18 градусів, шкідник починає проявляти активність і заселяти перші сходи рису або диких злаків.

Кількість поколінь протягом сезону залежить від кліматичної зони, але зазвичай становить 4–6. Кожна генерація суттєво збільшує чисельність популяції на полях.

Спекотна погода після дощів стимулює масовий виліт та розселення імаго, що сприяє швидкому поширенню інфекцій на великі площі посівів рису.

Візуально зараження проявляється спочатку як пожовтіння кінчиків листя, що поступово переходить у загальний хлороз усієї рослини.

Присутність вірусних хвороб, що передаються цикадкою, можна визначити за зміною габітусу рослини: вони стають нижчими, кущистими, з аномально короткими міжвузлями.

Якщо пройтися по полю та легенько торкнутися рослин, спостерігається масовий стрибкоподібний рух комах, що підтверджує наявність високої популяції шкідника.

Вогнища ураження виглядають як зони пригніченого росту, де рис відстає у розвитку від здорових рослин, що знаходяться поруч на тому ж рівні зволоження.

На нижній частині листової пластини можна побачити світлі сліди від линяння, які виглядають як сухі білі оболонки, що залишилися після розвитку личинок.

Агротехнічний контроль базується на вчасній боротьбі з бур'янами на краях полів та іригаційних каналів, де цикадка знаходить прихисток у зимовий період.

Використання стійких до вірусів сортів рису значно знижує ризик загибелі врожаю, навіть за умови високої чисельності комах на посівах.

Біологічний метод передбачає охорону природних ворогів, зокрема дрібних паразитичних перетинчастокрилих, які відкладають яйця в яйця цикадки.

Хімічний захист передбачає обробку інсектицидами системної дії при досягненні порогу шкідливості, щоб попередити передачу вірусних захворювань.

• Регулярний моніторинг посівів.
• Знищення злакових бур'янів.
• Використання стійких сортів.
• Інсектицидні обробки за потреби.