Зелена рисова цикадка

Зелена рисова цикадка (Nephotettix nigropictus) належить до родини Цикадки (Cicadellidae), ряд Напівтвердокрилі. Це дрібна комаха, яка завдяки своєму забарвленню ідеально адаптувалася до життя на рисових полях.

Доросла особина має яскраво-зелене тіло довжиною близько 4–5 мм. Голова коротка, часто з виразною чорною лінією, що є головною візуальною ознакою виду.

Крила прозорі, з характерним зеленим відливом. У самців на крилах часто присутні темні або чорні плями, тоді як самиці мають більш однотонне забарвлення.

Німфи (личинки) за зовнішнім виглядом схожі на імаго, але меншого розміру і не мають розвинених крил. Вони проходять декілька етапів линьки перед перетворенням на дорослу особину.

Цей вид є частиною фауни рисових агроценозів багатьох країн, де вирощується рис, і віддає перевагу вологим умовам середовища.

Основним об'єктом живлення є рис посівний. Комаха використовує свій колючо-сисний ротовий апарат для висмоктування соків з клітин листя та стебел.

Окрім рису, цикадка може шкодити на диких злакових бур'янах, які ростуть на межах рисових чеків та зрошувальних каналах.

Найбільша небезпека полягає в перенесенні вірусних хвороб, зокрема вірусу карликовості рису, який призводить до повної втрати врожайності на окремих ділянках.

Масове живлення цикадок викликає пожовтіння тканин, пригнічення процесів фотосинтезу та зупинку розвитку рослин у фазі кущення.

Пошкоджені рослини стають більш вразливими до вторинних інфекцій та несприятливих умов середовища, що значно знижує якість зерна.

Активність шкідника починається навесні і продовжується протягом усього періоду вегетації рису, досягаючи піку в теплий літній період.

Життєвий цикл включає стадії яйця, п’ять віків німфи та імаго. Самиці відкладають яйця безпосередньо в тканини листків або піхви листя.

За сприятливих умов на рік може розвиватися декілька поколінь, що створює постійний тиск на посіви протягом літа.

Зимують переважно імаго або личинки останніх віків на рослинних рештках, бур'янах або в місцях, захищених від холодів.

Активне заселення посівів відбувається у фази інтенсивного росту рису, коли рослини містять найбільшу кількість поживних соків.

Перші ознаки присутності шкідника проявляються у вигляді пожовтіння кінчиків листя та виникнення дрібних хлоротичних плям.

Рослини, уражені вірусами, які передає цикадка, виглядають хворобливими: вони стають карликовими, мають густий, але слабкий кущ і погано викидають волоть.

При огляді посівів у денний час можна помітити розлітання комах при найменшому струшуванні рослин або проходженні людини по полю.

Наявність липких виділень (медвяної роси) на поверхні листя є показником інтенсивного живлення шкідників.

• Пожовтіння та деформація листя.
• Пригнічення росту та загальна карликовість рослин.
• Слабке виколашування зернових.
• Масове скупчення дрібних зелених комах на нижньому боці листків.

Важливим етапом боротьби є знищення бур’янів навколо рисових чеків, які слугують резерватами як для самого шкідника, так і для переносників вірусів.

Використання стійких сортів рису, які мають меншу привабливість для цикадок або генетичну стійкість до вірусів, є основою інтегрованого захисту.

Для хімічного контролю застосовують інсектициди системної дії, які забезпечують тривалий захист рослин від сисних комах.

Регулярний моніторинг чисельності комах за допомогою жовтих клейових пасток дозволяє вчасно виявити початок міграції шкідника на поля.

Підтримка екосистеми з природними ворогами (ентомофагами) дозволяє частково стримувати чисельність цикадок без застосування агресивних хімікатів.