Цикадка бурякова

Цикадка бурякова (лат. Neoaliturus fenestratus) належить до ряду напівтвердокрилих, родини цикадових (Cicadellidae). Доросла особина має невеликі розміри, зазвичай не більше 3–4 мм, та вирізняється світло-жовтим або коричневим забарвленням тіла.

Комаха має стрибальні задні ноги та добре розвинені крила, що дозволяє їй швидко переміщатися полем. Тіло має клиноподібну форму, що типово для представників цієї родини комах.

Личинки зовні нагадують імаго, але мають менші розміри та позбавлені повністю сформованих крил. Забарвлення личинок часто світліше, вони також здатні стрибати при небезпеці.

Життєвий цикл шкідника тісно пов'язаний із кліматичними умовами. Залежно від регіону, цикадка може розвиватися у кількох поколіннях протягом сезону, зимуючи на стадії імаго у рослинних рештках.

Ключовою особливістю цього виду є його здатність бути основним переносником збудника вірусу жовтяниці буряків, що робить його вкрай небезпечним шкідником у промисловому землеробстві.

Основними культурами, що страждають від цього шкідника, є представники родини Амарантові, насамперед цукрові, столові та кормові буряки. Також шкідник може зустрічатися на багатьох бур'янах.

Рослини страждають як від прямого висмоктування соків, так і від вторинних інфекцій. Листя пошкоджених культур втрачає тургор, деформується і поступово всихає, що призводить до значного зниження врожайності.

Найбільшої шкоди завдається у фазі сходів та в період активного формування розетки листя. Молоді рослини можуть повністю загинути при масовому заселенні цикадкою на початку вегетації.

Шкідник є специфічним вектором вірусу жовтяниці. Потрапляння вірусу в тканини рослини через слину комахи викликає пожовтіння тканин, що критично знижує інтенсивність фотосинтезу.

Шкода проявляється не лише у втраті біомаси коренеплоду, але й у суттєвому зниженні цукристості сировини, що робить продукцію непридатною для якісної переробки на цукрових заводах.

Вихід особин, що перезимували, із місць зимівлі зазвичай спостерігається ранньою весною, як тільки встановлюються стабільні плюсові температури та прогрівається ґрунт.

Масове розмноження та міграція комах на поля буряків припадають на травень та червень. У цей час спостерігається максимальна активність імаго, які починають відкладати яйця на кормові рослини.

Розвиток личинок відбувається протягом літнього періоду, коли погодні умови є найбільш сприятливими для метаболізму комах. Спекотна та суха погода сприяє швидкому зростанню популяції.

До кінця літа та восени чисельність шкідників поступово знижується, оскільки дорослі особини готуються до зимівлі. Проте, пошкодження можуть продовжуватися до настання відчутних заморозків.

Важливо відстежувати появу перших мігрантів у крайових смугах полів, оскільки саме звідти починається поступове заселення всієї площі посівів.

Першою візуальною ознакою присутності шкідника є поява на листі буряків жовтих плям, які поступово поширюються на всю листову пластинку.

При огляді нижньої сторони листка можна виявити самих комах або їхні екскременти у вигляді блискучих виділень. При струшуванні рослин дорослі цикадки швидко розлітаються.

Рослини, уражені вірусом жовтяниці, мають характерний вигляд: листя стає крихким, набуває жовто-помаранчевого або червонуватого відтінку, починаючи з країв.

Спостерігається помітне відставання в рості та розвитку коренеплодів порівняно зі здоровими рослинами на тому самому полі. Розетка листя може виглядати притиснутою до землі через втрату пружності.

• Пожовтіння країв листя («жовтяниця»).
• Наявність дрібних комах, що стрибають, при огляді.
• Деформація та скручування молодих листків.
• Поява медвяної роси на поверхні листкової пластинки.

Агротехнічні методи включають знищення бур'янів на полях та прилеглих територіях, оскільки бур'яни служать резерватором для шкідників та вірусної інфекції.

Дотримання сівозміни дозволяє перервати цикл розмноження комахи, запобігаючи накопиченню шкідника на одному й тому самому полі протягом кількох сезонів поспіль.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів системної та контактної дії при досягненні порогу шкодочинності, який зазвичай становить 3–5 особин на одну рослину.

Застосування інсектицидної протравки насіння є найбільш ефективним способом захисту сходів у критичний період, оскільки забезпечує тривалий захист молодих рослин.

Моніторинг чисельності за допомогою жовтих клейових пасток дозволяє вчасно виявити початок масового льоту та прийняти рішення про необхідність обробки посівів.