Коренева цикадка

Коренева цикадка (Myndus radicis) є представником ряду напівтвердокрилих (Hemiptera) та родини Cixiidae. Це спеціалізований шкідник, чия життєдіяльність переважно обмежена підземною частиною рослин.

Імаго мають типову для цикадок зовнішність, але відрізняються прихованим способом життя. Дорослі особини часто трапляються в прикореневій зоні або на нижніх листках, де вони можуть живитися соками.

Личинки, на відміну від дорослих комах, мають кремовий колір і пристосовані до пересування в ґрунтових шпаринах. Вони ведуть виключно підземний спосіб життя, що значно ускладнює їх візуальну діагностику.

Розвиток виду проходить через декілька вікових стадій личинки. Протягом сезону в залежності від кліматичних умов може розвиватися одна або декілька генерацій.

Важливою біологічною особливістю є залежність чисельності від щільності ґрунту та наявності достатньої кількості органічних залишків у кореневмісному шарі.

Шкодочинність Myndus radicis зумовлена живленням личинок соком коренів, що призводить до загального пригнічення рослин та зниження їх імунітету.

Основними культурами, що пошкоджуються, є різні види злакових трав, однак шкідник здатний адаптуватися до інших рослин, якщо поблизу відсутні основні господарі.

Пошкоджені корені втрачають здатність поглинати воду та мінеральні елементи в необхідному обсязі, що проявляється у затримці росту надземної частини.

Місця пошкоджень коріння стають сприятливим середовищем для розвитку вторинних інфекцій, зокрема патогенних грибів, що спричиняють гниття кореневої системи.

При масовому поширенні вредителя спостерігається нерівномірність посівів, що суттєво знижує продуктивність поля та якість майбутнього врожаю.

Первинною ознакою наявності шкідника є в’янення або передчасне жовтіння листя, яке часто помилково приймають за прояви посухи або дефіциту елементів живлення.

Характерною ознакою є локальні осередки пригнічених рослин на полі, які виділяються на загальному фоні своєю низькою висотою та хлоротичністю.

Детальне обстеження кореневої системи виявляє наявність самих личинок або слідів їх життєдіяльності у вигляді дрібних ран та зон некрозу.

Якщо при витягуванні рослини коріння легко відділяється від основи або має виражені ознаки гниття, це вказує на активність підземних шкідників.

Ознаки пошкодження стають найбільш помітними у періоди посухи, коли рослини з пошкодженим корінням втрачають тургор значно швидше за здорові екземпляри.

Основною стратегією захисту є агротехнічний контроль, що спрямований на створення несприятливих умов для розмноження шкідника.

Глибока зяблева оранка з оборотом пласта дозволяє знизити чисельність зимуючих личинок, піднімаючи їх на поверхню під дію несприятливих чинників.

Використання якісного протруєння насіння інсектицидами системної дії забезпечує захист кореневої системи на критичних етапах розвитку сходів.

Важливо забезпечити контроль бур’янів, які є джерелом живлення та притулком для цикадок у весняно-осінній період, що обмежує розповсюдження шкідника.

• Дотримання сівозміни з включенням культур, що не є господарями цикадки.
• Моніторинг поля за допомогою пасток у період виходу дорослих особин.
• Застосування препаратів на основі біоагентів для боротьби з личинками.