Цикадка жилкувата

Цикадка жилкувата Cixius nervosus належить до ряду напівтвердокрилих, родини цикадових. Це невелика комаха, імаго якої має розмір тіла від 7 до 9 мм.

Зовнішній вигляд дорослих особин вирізняється прозорими крилами з виразним жилкуванням, що і відображено в назві виду. Тіло переважно буре або темно-коричневе зі світлими плямами.

Личинки ведуть переважно прихований спосіб життя, розвиваючись у ґрунті або підстилці під рослинами. Вони мають світлий колір і пристосовані до життя в поверхневих шарах землі.

Дорослі цикадки є дуже рухливими: при найменшій небезпеці вони здатні різко стрибати, що ускладнює їх виявлення та механічне збирання в саду.

У природі цей вид поширений по всій лісовій зоні, часто мешкаючи на узліссях, де харчується соками дикорослих кущів та трав'янистих рослин.

Шкідник уражує широкий спектр культурних рослин, зокрема плодові дерева: яблуню, грушу, сливу та вишню. Також часто фіксується на ягідниках.

Основної шкоди завдають дорослі комахи, які проколюють епідерміс листя та молодих пагонів, висмоктуючи клітинний сік, що послаблює рослину.

Цикадка жилкувата є небезпечним переносником вірусних та фітоплазмових захворювань, які передаються під час живлення комахи на здорових рослинах.

У місцях проколів виникає деформація листкових пластинок, вони жовтіють і передчасно опадають. Молоді пагони можуть викривлятися і зупинятися в рості.

Масове розмноження шкідника в садах призводить до суттєвого зниження врожайності та загального пригнічення стану плодових насаджень протягом сезону.

Цикадка жилкувата розвивається в одній генерації протягом року. Зимують комахи на стадії личинки, перебуваючи в ґрунті або під шаром рослинних решток.

Навесні, після прогрівання ґрунту, личинки починають активне живлення корінням рослин, готуючись до подальшої метаморфози та виходу на поверхню.

Перетворення личинок на дорослих комах відбувається на початку літа. Пік чисельності імаго припадає на червень-липень, коли вони активно перелітають на крони дерев.

Самки відкладають яйця в другій половині літа в ґрунт або на кору стовбурів, покриту мохами чи лишайниками, забезпечуючи виживання майбутнього покоління.

Восени відроджуються личинки нового покоління, які заглиблюються в ґрунт для зимівлі, що дозволяє виду успішно перезимувати навіть у холодний період.

Головним симптомом зараження є поява на нижній стороні листя та в пазухах гілок липких екскрементів, які називають медвяною росою.

Розвиток сажистого грибка на листках, що живиться солодкими виділеннями цикадки, є типовою ознакою присутності великої колонії шкідників.

Візуально помітити комах можна під час ранкового огляду крони, коли при струшуванні гілок дорослі особини активно стрибають та розлітаються.

Втрата тургору листям, загальне пожовтіння пагонів та передчасне опадання листя при достатньому зволоженні вказують на активне висмоктування соків шкідниками.

Скручування верхівок молодих пагонів та наявність дрібних хлоротичних плям на поверхні листків часто стають наслідком тривалого пошкодження цикадками.

Ефективний захист саду від цикадки передбачає поєднання агротехнічних методів та своєчасного застосування інсектицидів для зменшення популяції.

• Підтримання чистоти в пристовбурних колах шляхом знищення бур'янів.
• Регулярне прибирання опалого листя, де можуть ховатися личинки шкідника.
• Очищення стовбурів від старої кори, мохів та лишайників, де можуть відкладатися яйця.
• Обприскування інсектицидами в період масового літу імаго для захисту крони.
• Використання біологічних засобів захисту, що безпечні для корисних комах.

Обробки найкраще проводити ввечері, коли сонячна активність знижена, що дозволяє довше зберігати дію препаратів на поверхні рослин.

Видалення та спалювання сильно пошкоджених пагонів допомагає радикально зменшити кількість шкідників без використання хімічних речовин.

Підживлення рослин добривами для зміцнення їхнього імунітету робить культури більш стійкими до висмоктування соків цикадками та іншими шкідниками.