Мала плоскотілка

Мала плоскотілка (лат. Monanus concinnulus) — це дрібний жук із родини Silvanidae. Доросла особина має сплощене тіло довжиною близько 2–2,5 мм, що дозволяє їй легко проникати в щілини складських конструкцій.

Забарвлення варіюється від світло-коричневого до червонуватого. Краї передньоспинки мають характерні дрібні зубці, що є важливою ознакою для ідентифікації виду фахівцями.

Личинки мають довжину до 3 мм, забарвлені у світло-жовтий колір та мають три пари ніг. Розвиток відбувається приховано, тому шкідника часто помічають лише тоді, коли пошкодження стають значними.

Комаха вирізняється високою пристосованістю до життя в умовах штучного середовища, такого як млини, елеватори та зерносховища, де вона знаходить постійне джерело живлення.

Дорослі жуки досить активні та можуть розлітатися в пошуках кращих умов проживання або нових джерел харчування, особливо в теплу пору року.

Цей шкідник спеціалізується на пошкодженні зернових запасів, борошна, висівок та інших продуктів переробки. Він активно поїдає зародок насінини, що знижує схожість зерна.

Шкода від малої плоскотілки посилюється тим, що вона часто розвивається разом із грибковими ураженнями, ще більше руйнуючи цілісність зернівки.

При високій щільності популяції жуки спричиняють утворення вогнищ самозігрівання, внаслідок чого зернова маса стає непридатною для подальшої переробки або посіву.

Продукти життєдіяльності комах — екскременти, залишки личинок та лусочки — забруднюють зерно, що призводить до втрати його товарних якостей та неможливості використання в харчовій промисловості.

Навіть при невеликій чисельності шкода стає відчутною через накопичення вологи та плісняви, які виникають навколо місць харчування комах.

В опалюваних приміщеннях цикл розвитку малої плоскотілки триває безперервно протягом усього року. Оптимальна температура для розмноження — від +25°C до +30°C.

Зі зниженням температури нижче +15°C активність шкідника суттєво падає, однак він успішно перезимовує у прихованих місцях: щілинах підлоги або залишках зерна.

Влітку, при підвищенні температури навколишнього середовища, відбувається масовий вихід жуків та їхнє поширення на нові об'єкти зберігання.

Тривалість розвитку одного покоління залежить від умов, але в сприятливому середовищі може складати приблизно один місяць.

Весняний період є критичним моментом, коли запаси зерна потребують ретельного контролю через можливе «пробудження» та швидке розмноження колоній шкідників.

Основним сигналом зараження є наявність на поверхні насипу дрібного «борошна» або пилу, що є результатом руйнівної діяльності личинок.

Підвищення температури всередині зернового шару (самозігрівання) є типовою ознакою наявності великої кількості шкідників.

При дослідженні зразків зерна під збільшувальним склом можна побачити дорослих жуків або їхніх личинок, що ховаються в пошкоджених зернах.

Неприємний, затхлий запах від партій зерна свідчить про активність шкідника та пов'язане з ним розмноження плісняви.

Наявність самих жуків на поверхні обладнання, стінах складів або в місцях просипу зерна підтверджує присутність колонії.

Головним заходом боротьби є дотримання режиму сухого зберігання. Вологість зерна нижче 13% робить умови розвитку шкідника несприятливими.

Регулярне вологе та сухе прибирання складських приміщень дозволяє видалити основні місця розмноження малої плоскотілки.

Для знищення існуючих осередків зараження застосовують фумігацію за допомогою спеціалізованих препаратів на основі фосфористого водню.

Встановлення систем моніторингу за допомогою феромонних пасток допомагає своєчасно виявити появу жуків та уникнути розповсюдження популяції.

• Повна герметизація складів та зерносховищ.
• Охолодження зерна за допомогою активного вентилювання.
• Використання хімічних засобів лише згідно з регламентами.
• Контроль якості зерна при прийомі на зберігання.