Пшенична шведська муха

Пшенична шведська муха Meromyza saltatrix є поширеним шкідником злакових культур, що належить до родини злакових мух. Доросла особина має дрібні розміри, зазвичай близько 4 мм у довжину.

Тіло комахи має характерний жовто-зелений або яскраво-зелений відтінок. На спинці розташовані три поздовжні темні смуги, які дозволяють легко відрізнити цей вид від інших мух.

Очі мухи великі, часто мають золотистий відлив, що є характерною ознакою виду. Крила прозорі, без вираженого малюнка, що забезпечує хорошу маневреність під час польоту.

Личинки мають видовжене, циліндричне тіло, довжина якого становить близько 6–8 мм. Забарвлення личинок варіюється від майже прозорого до світло-зеленого кольору.

Яйця мухи мають довгасту форму з чітко вираженими поздовжніми ребрами, що допомагає їм надійно кріпитися до поверхні листя або стебел зернових культур.

Вредитель вражає пшеницю, ячмінь, жито, овес, а також широкий спектр диких злакових трав, що ростуть по краях полів та на перелогах.

Шкодочинність полягає в тому, що личинки проникають всередину стебла і виїдають його серцевину, пошкоджуючи судинну систему рослини та точку росту.

Це призводить до порушення надходження поживних речовин до колоса, внаслідок чого він не розвивається або стає «білоколосим» та порожнім.

У разі раннього пошкодження молодих рослин може спостерігатися відмирання центрального пагона, що змушує рослину перерозподіляти ресурси на кущіння, але це не завжди компенсує втрату врожаю.

Масове поширення шкідника на великих площах може призвести до зниження загальної врожайності зерна на 10–25% у несприятливі для розвитку культури роки.

Зимують шкідники у фазі личинки всередині стебел озимих зернових або на диких злаках, що дозволяє їм виживати навіть при низьких зимових температурах.

Навесні, як тільки ґрунт прогрівається до 10–12 градусів, личинки активізуються, завершують своє живлення та перетворюються на лялечок у середині стебла.

Вихід дорослих мух першого покоління збігається з фазою активного кущення та виходу рослин у трубку, що створює оптимальні умови для відкладання яєць.

Літ мух відбувається хвилеподібно, залежно від температурного режиму, з піком активності у червні. Протягом сезону розвивається зазвичай два-три покоління.

Останнє покоління личинок восени заселяє сходи озимих культур, де вони продовжують живитися та готуються до зимівлі, завершуючи цикл розвитку.

Первинною ознакою ураження є пожовтіння та в'янення центрального листка у розетці, який згодом засихає, тоді як нижнє листя залишається зеленим.

При більш пізньому пошкодженні добре помітні білі колосся, що чітко вирізняються на фоні здорових зелених рослин в період наливу зерна.

При розрізі стебла пошкодженої рослини можна виявити личинку або сліди її життєдіяльності у вигляді виїденої порожнини та бурих екскрементів.

Посіви виглядають розрідженими, спостерігається нерівномірність розвитку стеблостою, що знижує ефективність використання площі поля.

• Пожовтіння центрального пагона.
• Поява білоколосих стебел.
• Виїдені порожнини всередині стебла.
• Передчасне відмирання рослин.

Одним із найважливіших заходів є дотримання оптимальних строків посіву: ранній посів ярих та пізній озимих допомагає уникнути збігу критичних фаз росту з піком лёту мух.

Глибока оранка з оборотом пласта дозволяє знищити велику кількість зимуючих личинок, що значно скорочує чисельність шкідника на наступний сезон.

Боротьба з бур'янами, особливо з пирієм повзучим, позбавляє шкідника проміжних господарів, де він може розмножуватися у міжсезоння.

Застосування інсектицидів системної дії є необхідним заходом у випадках перевищення порогу шкідливості, який зазвичай становить 10–15% пошкоджених стебел.

Створення умов для швидкого та дружного розвитку посівів за допомогою збалансованого мінерального живлення підвищує природну стійкість культур до пошкоджень.