Цикадка шестикрапкова

Цикадка шестикрапкова (Macrosteles laevis) належить до ряду напівтвердокрилих, родини цикадок. Доросла комаха має видовжене тіло довжиною 3–4 мм, колір якого варіюється від блідо-зеленого до жовтуватого.

Основною відмінністю виду є наявність шести виразних чорних плям на тімені, що розміщені двома паралельними рядами.

Личинки схожі на імаго, проте менші за розміром і не мають сформованих крил. Вони характеризуються високою рухливістю, особливо в молодшому віці.

Вид віддає перевагу вологим біотопам, тому часто зустрічається на узліссях, луках та в посівах сільськогосподарських культур.

Цикл розвитку включає стадію яйця, личинки та імаго, причому кожна стадія пристосована до певних кліматичних умов регіону.

Цей шкідник є багатоїдним і завдає шкоди зерновим культурам, таким як пшениця, ячмінь, овес, просо та кукурудза. Серед технічних культур часто страждають посіви буряків та льону.

Також цикадка є небезпечною для овочевих культур, зокрема для цибулі та моркви, де вона висмоктує сік з ніжних тканин молодих рослин.

Механічні пошкодження від проколів ротовим апаратом призводять до порушення фізіологічних процесів в організмі рослини та її виснаження.

Головна загроза полягає в тому, що комаха виступає вектором збудників вірусних хвороб, зокрема вірусу карликовості злакових та жовтяниці.

Втрати врожаю при масовому розмноженні шкідника можуть досягати 30–50 відсотків, особливо в роки з посушливим літом.

Зимує комаха переважно у фазі яйця, яке відкладається у тканини рослин, переважно на озимих культурах або багаторічних травах.

Навесні, при прогріванні ґрунту та повітря, личинки починають виходити з яєць і відразу переходити до інтенсивного харчування.

Протягом вегетаційного сезону розвивається зазвичай від двох до трьох поколінь шкідника, залежно від температурного режиму зони вирощування.

Найбільша активність дорослих цикадок спостерігається у червні та липні, що збігається з фазою кущіння та виходу в трубку зернових культур.

Після збирання зернових шкідники мігрують на посіви пізніх культур або бур'яни, де продовжують харчуватися до настання холодів.

Первинними ознаками ураження є побіління кінчиків листків, які згодом скручуються та повністю втрачають зелений колір.

Рослини, заражені вірусами, стають низькорослими, кущаться, а їхні листки набувають характерного жовтого або фіолетового відтінку.

При сильному ураженні спостерігається деформація колоса або повна відсутність зерна, що суттєво знижує господарську цінність врожаю.

На поверхні листків часто можна помітити липкі виділення, які сприяють розмноженню грибкової мікрофлори та зниженню ефективності фотосинтезу.

Якщо пройти по полі вдень, можна помітити масовий виліт дрібних комах, які перелітають на сусідні рослини при наближенні людини.

Система захисту базується на агротехнічних заходах: своєчасній боротьбі з бур'янами та дотриманні оптимальних строків посіву.

Використання інсектицидів системної дії на ранніх етапах розвитку культури дозволяє значно знизити чисельність популяції цикадок.

Протруювання насіннєвого матеріалу препаратами з групи неонікотиноїдів забезпечує захист сходів у критичний період їхнього росту.

• Знищення бур'янів навколо полів.
• Використання стійких до вірусів сортів культур.
• Моніторинг чисельності за допомогою жовтих клейових пасток.

У разі досягнення порогу шкодочинності застосовується обприскування посівів дозволеними інсектицидами з дотриманням регламентів безпеки.