Шестикрапкова цикадка

Шестикрапкова цикадка (лат. Macrosteles divisus) — це дрібна комаха з ряду напівтвердокрилих, що завдає значної шкоди багатьом сільськогосподарським культурам.

Доросла особина має видовжене тіло довжиною близько 3-4 міліметрів, забарвлене у зеленувато-жовтий колір, що дозволяє їй добре маскуватися на листі.

На передній частині голови комахи чітко видно шість чорних цяток, що є ключовою морфологічною ознакою для ідентифікації даного виду в польових умовах.

Крила цикадки прозорі, складені дахоподібно, що забезпечує високу рухливість і здатність до перельотів на значні відстані при пошуку відповідних умов для живлення.

Личинки цього виду є безкрилими, мають менші розміри та активно харчуються на нижньому боці листків, проходячи п'ять вікових стадій розвитку до перетворення на дорослу особину.

Комаха є багатоїдним шкідником, що пошкоджує злакові трави, моркву, петрушку, цибулю та багато інших овочевих та технічних культур на полях і городах.

Живлячись соком рослин, цикадки викликають пожовтіння листків, скручування країв та поступове в'янення всієї надземної частини, що значно знижує загальну врожайність.

Головна небезпека полягає в перенесенні фітоплазмозів, зокрема жовтяниці айстр, які викликають незворотні зміни в тканинах, такі як карликовість та потворність рослин.

Уражені вірусами або фітоплазмами культури перестають рости, їхнє коріння розвивається слабко, а плоди втрачають товарні якості або не формуються зовсім.

Навіть при помірній чисельності шкідника, передача вірусних інфекцій може призвести до повного випадіння значної частини посівів, що завдає відчутних економічних збитків.

Цикадки зимують переважно у фазі яйця, які відкладаються всередину тканин багаторічних злакових рослин або в сухі залишки бур'янів на краях полів.

Навесні, з підвищенням температури повітря, відроджуються личинки, які починають активне живлення на сходах ранніх зернових та дикорослих злаках.

Протягом вегетаційного сезону шкідник розвивається у кількох поколіннях, чисельність яких стрімко зростає у суху та теплу погоду, сприятливу для розмноження.

Масова міграція дорослих комах на овочеві грядки часто припадає на період масової появи сходів моркви та інших коренеплодів, що вимагає пильного нагляду.

Восени, при зниженні температури, активність комах зменшується, проте вони продовжують живитися на пізніх культурах, готуючись до зимівлі.

Типовою ознакою присутності шкідника є дрібні знебарвлені цятки на листках, що з часом зливаються, утворюючи хлоротичні плями по всій листковій пластині.

При обстеженні посівів можна помітити різке стрибання дрібних комах при наближенні людини або проведенні агротехнічних робіт у міжряддях.

Наявність на рослинах деформацій, таких як закручування верхівки, вкорочення міжвузлів або надмірне кущення, прямо вказує на пошкодження фітоплазмозом, перенесеним цикадкою.

Виявлення на нижній стороні листя білястих екзувіїв (скинутих шкірок після линьки личинок) підтверджує факт того, що комаха активно розмножується та харчується саме на цих рослинах.

У запущених випадках рослини виглядають пригніченими, мають блідо-зелений або червонуватий відтінок, що є наслідком порушення обміну речовин та фотосинтезу через висмоктування соку.

Найбільш дієвим заходом є регулярна боротьба з бур'янами на краях полів, оскільки вони виступають основним резервуаром для виживання шкідників та інфекцій у міжсезоння.

Дотримання просторової ізоляції між посівами овочів та багаторічними травами дозволяє значно зменшити ризик міграції цикадок на цінні культури.

Застосування інсектицидів системної дії є ефективним у моменти максимальної чисельності шкідника, особливо на етапі появи сходів або масового відродження личинок.

Використання жовтих клейових пасток дозволяє ефективно контролювати чисельність дорослих особин та визначати найкращі терміни для проведення захисних обробок посівів.

Глибока оранка восени знищує місця зимівлі яєць у залишках рослин, що сприяє радикальному зниженню популяції шкідника на наступний рік.