Скакун Лофіра

Рід Lophyra належить до родини турунів (Carabidae), підродини скакунів (Cicindelinae). Ці комахи відрізняються надзвичайною швидкістю пересування та яскравим забарвленням надкрил із візерунками.

Дорослі особини мають добре розвинені органи зору та довгі кінцівки, що робить їх ефективними мисливцями. Вони здатні здійснювати миттєві перельоти при виявленні загрози.

Личинки цього роду ведуть прихований спосіб життя, облаштовуючи глибокі вертикальні нори у ґрунті. Вони мають витягнуте тіло і потужний ротовий апарат для захоплення здобичі.

Розвиток комах проходить повний цикл метаморфозу. Тривалість життя в стадії личинки залежить від температури та вологості ґрунту і може тривати до кількох років.

Ці жуки віддають перевагу відкритим ділянкам, часто зустрічаються на піщаних ґрунтах або берегах водойм, що межують із сільськогосподарськими угіддями.

Науково не підтверджено, що скакуни роду Lophyra завдають шкоди сільськогосподарським культурам. Вони є хижаками, а не фітофагами.

Основним раціоном цих жуків є дрібні безхребетні, що мешкають у ґрунті або на його поверхні. Вони регулюють чисельність інших комах у природних екосистемах.

У промисловому землеробстві ці жуки виконують функцію санітарів поля, поїдаючи личинок шкідливих видів комах.

Будь-яка шкода рослинам від їх діяльності відсутня. Вони не пошкоджують кореневу систему, пагони або генеративні органи сільськогосподарських рослин.

Агрономи розглядають скакунів як корисну ланку в системі біологічного контролю шкідників, тому їх винищення є недоцільним.

Заходи боротьби зі скакунами Lophyra не розробляються через відсутність шкодочинності цих комах для аграрного сектору.

Навпаки, агротехнічні заходи спрямовані на збереження їхньої популяції для підтримки природного балансу на полі.

Використання інсектицидів широкого спектра дії негативно впливає на чисельність скакунів, що може призвести до спалаху чисельності справжніх шкідників.

Найкращий підхід — використання селективних препаратів, які діють лише на конкретних шкідників, мінімізуючи вплив на ентомофагів.

• Збереження природних ділянок на межах полів.
• Використання біологічних препаратів замість хімічних.
• Мінімальна обробка ґрунту для захисту нір личинок.