Попелиця злакова жовта

Злакова жовта попелиця (Longiunguis donacis) — це дрібна комаха, що має м'яке тіло жовтого або зеленкувато-жовтого забарвлення. Вона належить до родини Aphididae, ряду напівтвердокрилих.

Дорослі особини можуть бути як крилатими, так і безкрилими, що сприяє їх активному розселенню в межах поля. Вусики помірно короткі, очі добре розвинені, що характерно для цього виду.

Цей шкідник утворює щільні колонії на нижній стороні листків або в пазухах. Присутність мурах на рослинах часто є непрямим індикатором зараження попелицею, оскільки вони харчуються солодкими виділеннями шкідника.

Біологія виду передбачає стрімке партеногенетичне розмноження. Це означає, що за відсутності хижаків та при сприятливій погоді чисельність колонії зростає в геометричній прогресії.

Зимує попелиця переважно у стадії яйця на диких злакових бур'янах, які виступають первинним резервуаром для подальшої міграції на культурні посіви.

Основними культурами-господарями є озима та яра пшениця, ячмінь, овес та просо. Попелиця живиться клітинним соком, проколюючи епідерміс рослини своїм колючо-сисним ротовим апаратом.

Масова шкодочинність проявляється у фазах виходу в трубку та цвітіння. Рослини втрачають значну частину поживних речовин, що призводить до деформації листя, затримки росту та відставання у розвитку.

Велику небезпеку становить передача вірусних інфекцій. Жовта попелиця є переносником вірусу жовтої карликовості ячменю, що може призвести до повної втрати врожаю на окремих ділянках.

Виділення медяної роси призводить до затримки фотосинтезу через розвиток сажистих грибів, які покривають поверхню листа чорним нальотом, блокуючи доступ сонячного світла.

Під час наливу зерна пошкоджені рослини не в змозі сформувати повноцінний колос, що веде до зниження маси тисячі зерен та погіршення показників якості врожаю.

Захист посівів базується на регулярному моніторингу, що проводиться з фази виходу в трубку. Агроном має оцінити ступінь зараженості рослин, порівнюючи отримані дані з економічним порогом шкодочинності.

Хімічний контроль передбачає обприскування посівів системними або контактно-кишковими інсектицидами. Вибір препарату залежить від спектра дії та погодних умов під час проведення обробки.

Агротехнічні заходи спрямовані на знищення бур'янів-резерваторів, зокрема пирію та інших злакових трав навколо полів. Також ефективним є дотримання оптимальних строків посіву, що дозволяє уникнути піку чисельності шкідника.

Біологічний метод включає збереження природних ворогів, таких як сонечка, літаючі личинки мух-сирфід та золотоочки. Вони ефективно обмежують розмноження попелиці в екосистемі поля.

• Моніторинг посівів з використанням пасток.
• Обробка інсектицидами при перевищенні порогу шкодочинності.
• Боротьба з бур'янами на краях полів.
• Передпосівна обробка насіння системними інсектицидами.
• Захист ентомофагів.