Лонгідорус гороховий

Лонгідорус гороховий (Longidorus pisi) належить до типу Нематоди, класу Dorylaimida, родини Longidoridae. Це ектопаразитична нематода, що мешкає у ґрунті, має видовжене, ниткоподібне тіло довжиною до 5–6 міліметрів, яке можна розгледіти під час аналізу ґрунтових проб.

Основним робочим органом цього шкідника є тонкий стилет, за допомогою якого нематода проколює клітини коренів. На відміну від багатьох інших видів, лонгідоруси здатні активно пересуватися у ґрунтовому профілі в пошуках оптимальних умов для живлення.

Життєвий цикл шкідника характеризується неповним перетворенням. Личинки мають вигляд дорослих особин, але відрізняються меншим розміром. Швидкість їхнього розвитку тісно пов'язана з температурою та вологістю ґрунту.

Розмноження відбувається безпосередньо у ґрунті. Самки відкладають яйця в ризосферній зоні рослин. Сприятливими умовами для розвитку популяції є легкі, добре аеровані ґрунти з достатньою вологістю протягом вегетаційного періоду.

Ці нематоди здатні зберігати життєздатність на значній глибині, переживаючи несприятливі умови за рахунок уповільнення метаболізму. Висока пластичність виду дозволяє йому адаптуватися до різних кліматичних зон.

Longidorus pisi є широким поліфагом. Шкоди завдається таким культурам, як горох, квасоля, цукрові буряки, томати та багато інших овочевих рослин. Також нематода успішно паразитує на бур'янах, що забезпечує їй виживання у міжсезоння.

Під час живлення нематода вводить у тканини кореня ферменти, що спричиняють некрози та деформацію. Це призводить до порушення поглинання води та поживних речовин, що критично впливає на розвиток рослини.

На уражених коренях часто утворюються гали або характерні потовщення у місцях проколів. Механічне пошкодження кінчиків коренів призводить до їх відмирання та розгалуження, що зупиняє ріст осьового кореня.

Найбільша шкодочинність спостерігається у фазі сходів та активного росту кореневої системи. Пошкоджені рослини відстають у розвитку, мають пригнічений вигляд, що зрештою знижує врожайність та погіршує якість продукції.

Крім прямої шкоди, лонгідоруси є переносниками небезпечних вірусів. Через стилет вірусні частинки потрапляють у рослину, викликаючи вторинні інфекції, хлорози та суттєву деформацію листкового апарату.

Головним симптомом ураження є осередкове зрідження сходів або поява ділянок з пригніченими рослинами. Вони виглядають хлоротичними, мають менший приріст порівняно зі здоровими рослинами на ділянці.

При огляді кореневої системи виявляються пошкоджені корінці: вони виглядають недорозвиненими, часто мають ознаки «кущистості» та коричневі плями некрозів у точках живлення паразита.

У періоди посухи уражені культури швидко в’януть, оскільки пошкоджена коренева система не здатна забезпечити рослину достатньою кількістю вологи з ґрунту, навіть за умови регулярного поливу.

Згодом спостерігається передчасне пожовтіння та відмирання нижніх листків. Знижується загальний імунітет рослини, через що вона стає більш вразливою до грибкових та бактеріальних хвороб.

Точна діагностика наявності шкідника можлива лише в лабораторних умовах після вимивання нематод зі зразків ґрунту та коренів, відібраних у зоні ризосфери.

Основою захисту є правильна сівозміна, яка запобігає накопиченню паразита. Не рекомендується вирощувати вразливі культури на одній площі кілька років поспіль; варто чергувати їх із культурами, що не є господарями для нематоди.

Агротехнічні заходи включають глибоку оранку, що руйнує еконіші нематоди. Необхідно вчасно боротися з бур'янами, які є резервуарами для Longidorus pisi у міжсезоння.

Якщо чисельність нематод перевищує поріг шкодочинності, доцільно застосовувати ґрунтові фуміганти або спеціальні нематициди. Робота з ними вимагає суворого дотримання техніки безпеки та регламентів застосування.

Рекомендується моніторинг ґрунту до посіву чутливих культур. При високій щільності популяції ефективним методом є використання біопрепаратів на основі грибів-антагоністів, що пригнічують розвиток нематод.

Важливо забезпечити чистоту техніки та посівного матеріалу. Перенесення ґрунту з одного поля на інше на колесах чи робочих органах тракторів — головний шлях поширення шкідника, тому дезінфекція обладнання є обов’язковою.