Кістянка звичайна

Кістянка звичайна належить до класу губоногих багатоніжок, ряду кістянок (Lithobiomorpha), родини Lithobiidae. Це хижа безхребетна тварина, що має сплощене тіло довжиною до 30–40 мм, забарвлене в червоно-коричневий колір.

Органи зору представлені групами простих очок, розташованих з боків голови. Тіло складається з 15 сегментів, кожен з яких несе одну пару ходильних ніг, що дозволяє особині пересуватися дуже швидко в разі небезпеки.

На передньому сегменті розташовані ногощелепи з отруйними залозами, які використовуються для паралізації здобичі. Кістянки віддають перевагу вологим та затіненим місцям, тому часто ховаються у верхніх шарах ґрунту або під рослинними рештками.

Життєвий цикл включає неповне перетворення. На відміну від комах, личинки після вилуплення з яєць проходять серію линьок, поступово збільшуючи кількість сегментів тіла та пар ніг.

У природному середовищі існування вид веде переважно нічний спосіб життя, залишаючись у схованках у денний час. Стійкість до перепадів температур і вологості робить їх повсюдним мешканцем садових та городніх ділянок.

Хоча кістянка звичайна вважається хижаком, що живиться дрібними ґрунтовими безхребетними, за їх дефіциту вона переходить на живлення ніжними частинами рослин.

Найбільша шкода фіксується в парниках і теплицях, де багатоніжки об'їдають насіння, що проростає, коріння розсади та молоді пагони овочевих культур.

Особливу небезпеку становить пошкодження кореневої шийки розсади огірків, томатів та капусти в ранній період їх розвитку. Пошкоджені тканини стають вхідними воротами для вторинних грибкових та бактеріальних інфекцій.

Сходи, що зазнали атаки шкідника, часто втрачають тургор, жовтіють і гинуть через неможливість нормального живлення через пошкоджену кореневу систему.

При високій чисельності популяції на грядках шкода може бути суттєвою, особливо в умовах підвищеної вологості ґрунту, що є сприятливим для активності цього виду.

Першою ознакою появи шкідника є наявність виїдених ділянок на коренях і підземних частинах стебел розсади, виявлених при огляді кореневої системи загиблих рослин.

На поверхні ґрунту у вечірній час або після поливу можна помітити швидких червоно-коричневих багатоніжок, що стрімко тікають при появі світла або вібрації ґрунту.

У теплицях присутність кістянок видає наявність специфічних ходів у верхньому шарі вологого субстрату або під мульчуючим шаром.

Затримка в рості, в'янення рослин у денний час і подальше їх полягання без видимих причин зверху часто свідчать про приховане пошкодження коренів ґрунтовими шкідниками.

Присутність великої кількості екскрементів і залишків хітинових панцирів інших дрібних комах у зоні коренів також побічно вказує на активність колонії хижих багатоніжок.

Основним методом боротьби є дотримання агротехніки: своєчасне прибирання рослинних решток, сміття та дощок, які слугують схованкою для шкідників у денний час.

Регулювання вологості ґрунту в теплицях допомагає знизити чисельність популяції, оскільки кістянки критично залежать від високої вологості для запобігання пересиханню організму.

Для вилову особин ефективним є застосування пасток — шматків сирої картоплі або вологої мішковини, які розкладають на ніч, а вранці збирають разом із багатоніжками, що сховалися під ними.

Застосування інсектицидів ґрунтової дії виправдане лише при масовому розмноженні шкідника, коли інші біологічні методи захисту не дають очікуваного результату.

Важливим прийомом є глибоке перекопування ґрунту восени, що призводить до переміщення шкідників у верхні шари ґрунту та їх загибелі від низьких температур у зимовий період.