Ліцинус

Ліцинус (Licinus) — це рід жуків із родини турунів (Carabidae), ряду твердокрилих (Coleoptera). Дорослі особини мають характерну будову тіла з приплюснутою передньоспинкою та потужними щелепами, пристосованими для хижацтва.

Тіло жука зазвичай чорного кольору, з характерним металевим або матовим блиском, довжина варіюється від 10 до 20 мм залежно від виду. Лапки та вусики чорні, будова надкрил часто має поздовжню штриховку або пунктирування.

Життєвий цикл включає повне перетворення: яйце, личинка, лялечка, імаго. Дорослі жуки ведуть переважно нічний спосіб життя, вдень ховаючись під рослинними залишками або в ґрунтових тріщинах.

Ці комахи мають виражену спеціалізацію, віддаючи перевагу вологим і тінистим ділянкам полів, де вони можуть знаходити притулок і достатню кількість вологи для виживання протягом літа.

Розмноження відбувається в ґрунті, куди самки відкладають яйця, після чого личинки, що вийшли, проходять кілька стадій розвитку, активно харчуючись у верхньому горизонті ґрунту.

Хоча багато турунів вважаються корисними ентомофагами, окремі види роду Ліцинус можуть виявляти нетипову поведінку при нестачі природної кормової бази в агроценозах.

Основна шкода проявляється у пошкодженні молодих пагонів зернових, технічних та овочевих культур у періоди ранніх сходів, коли жуки можуть підгризати прикореневу зону.

В умовах монокультури та відсутності звичних об'єктів живлення (равликів та дрібних безхребетних) жуки переходять на живлення соковитими частинами рослин, що призводить до зрідженості посівів.

Пошкодження мають осередковий характер, найчастіше виявляючись на полях, що межують із лісовими смугами або перелогами, де популяція шкідника зберігається у зимовий період.

Значимість збитку зростає при несприятливих погодних умовах, коли стресовані рослини стають більш вразливими до механічних пошкоджень щелепами жуків.

Активність імаго спостерігається з ранньої весни, коли середньодобова температура повітря перевищує 10-12 градусів Цельсія, що збігається з початком вегетації озимих.

Максимальна чисельність популяції на поверхні ґрунту реєструється у травні та червні, що збігається з періодом активного розмноження та пошуку їжі.

У літній період, при настанні сильної засухи, жуки мігрують у глибші шари ґрунту або йдуть у прилеглі вологі низини, тимчасово припиняючи живлення на полях.

Восени відзначається вторинний пік активності перед відходом комах на зимівлю в ґрунт, де вони зариваються на глибину до 20-30 см, перечікуючи від’ємні температури.

Динаміка появи шкідника сильно залежить від вологості ґрунту: часті дощі провокують вихід жуків з укриттів і посилюють їх активність на поверхні.

Ознакою появи ліцинуса є характерні об'їдені краї листя та пошкоджені стебла молодих рослин, що мають рвані краї, не схожі на сліди гризунів.

На ґрунті навколо пошкоджених рослин часто можна помітити сліди пересування жуків, а також скупчення рослинних залишків, які жуки використовують як укриття.

Візуальний моніторинг із використанням ґрунтових пасток (стаканчиків, вкопаних урівень із землею) дозволяє швидко оцінити щільність популяції шкідника на гектар.

У нічний час при огляді посівів з ліхтарем можна помітити самих імаго, які при переляку швидко ховаються під грудочками ґрунту або рослинним сміттям.

Наявність специфічних пошкоджень на сходах у поєднанні з виявленням жуків при контрольних розкопках підтверджує участь даного виду в ураженні посівів.

Агротехнічні заходи включають якісну глибоку оранку полів в осінній період, що руйнує місця зимівлі жуків і сприяє їх загибелі від морозів.

Своєчасне знищення бур'янів по краях полів позбавляє шкідника кормової бази та місць денного укриття, значно знижуючи ймовірність міграції на посіви.

Застосування інсектицидних протруйників насіння ефективно захищає молоді сходи від нападу шкідників у найбільш вразливий період розвитку рослин.

У критичних випадках при високій щільності шкідника рекомендується крайова обробка полів дозволеними препаратами групи піретроїдів або фосфорорганічних сполук.

• Дотримання сівозміни.
• Використання якісного посівного матеріалу.
• Моніторинг чисельності за допомогою пасток.
• Мульчування ґрунту для регулювання вологості.
• Підтримання високого рівня агротехніки.