Леукопіс сосновий

Леукопіс сосновий (Leucopis pinicola) — це дрібна комаха ряду двокрилих, яка належить до родини мух-сріблянок (Chamaemyiidae).

Дорослі особини мають дуже малі розміри, зазвичай не більше 2–3 мм, та характерний сріблясто-сірий колір тіла, що дало назву цій родині.

Личинки цього виду мають видовжену форму, вони світлі та майже непомітні на фоні кори або хвої сосни.

Систематичне положення виду визначається як хижак, що спеціалізується на поїданні інших дрібних комах.

Визначення виду в польових умовах є складним завданням і зазвичай проводиться фахівцями-ентомологами за допомогою лабораторного обладнання.

Цей вид не є шкідником у традиційному розумінні, оскільки він не пошкоджує самі хвойні дерева.

Навпаки, леукопіс сосновий відіграє важливу позитивну роль, активно поїдаючи хермесів та різноманітних видів попелиць, які шкодять соснам.

Дерева, на яких мешкає достатня популяція леукопіса, мають значно менше пошкоджень від сисних шкідників.

Отже, леукопіс сосновий вважається корисним ентомофагом, що стримує чисельність шкідливих комах природним шляхом.

Знищення цього виду може спричинити швидке поширення колоній хермесів на молодих саджанцях та дорослих деревах.

Життєвий цикл леукопіса тісно пов'язаний із погодними умовами та періодом активності попелиць.

Перші дорослі мухи з'являються навесні, коли температура повітря дозволяє їм розпочати пошук корму.

Найбільш активний період розвитку личинок припадає на червень-липень, коли на соснах спостерігається масове розмноження шкідників.

Комаха здатна розвиватися у кількох поколіннях протягом одного вегетаційного сезону.

Зимують особини у захищених місцях: тріщинах кори або щільних шарах хвої, що дозволяє їм пережити зимові морози.

Ознакою присутності леукопіса є наявність колоній хермесів, біля яких можна помітити рухливих дрібних личинок мухи.

На гілках хвойних рослин можна побачити білий «пух», який залишають попелиці, і саме в цих колоніях полюють личинки леукопіса.

Дорослих комах важко ідентифікувати візуально через їхній дуже малий розмір та швидкі переміщення.

Відсутність нових пошкоджень хвої при наявності невеликої кількості хермесів може вказувати на ефективну роботу ентомофагів.

Специфічних слідів життєдіяльності, що завдають шкоди дереву, цей вид не залишає.

Заходи боротьби проти леукопіса соснового не проводяться, оскільки він є корисною ланкою екосистеми.

Головним завданням агронома чи лісника є збереження цього виду для природного контролю чисельності шкідників.

Не рекомендується використання інсектицидів широкого спектру дії, які можуть знищити не лише шкідників, а й корисних хижаків.

При необхідності боротьби з хермесами слід надавати перевагу біологічним препаратам або точковим методам обробки.

• Максимальне збереження природних ентомофагів у лісі.
• Використання вибіркових методів обробки насаджень.
• Моніторинг чисельності корисних мух перед плануванням робіт.