Мушка-леукопіс

Мушка-леукопіс (Leucopis atratula) належить до родини Chamaemyiidae, ряд двокрилі. Це дрібна комаха, дорослі особини якої мають розмір тіла приблизно 2-3 мм і забарвлені у сірі тони.

Головною особливістю цього виду є тісний зв'язок личинок із специфічними колоніями попелиць або кокцид. Тіло імаго вкрите дрібним нальотом, що надає йому матового відтінку.

Розвиток комахи проходить стадії яйця, личинки, лялечки та дорослої особини. Личинки мають циліндричну форму та спеціалізований ротовий апарат для живлення соками комах-жертв.

Виявлення цього шкідника ускладнене через його малий розмір, тому частіше фіксують присутність пошкоджених колоній, ніж самих мух.

Для точної ідентифікації виду спеціалісти використовують мікроскопічний аналіз будови гіпопігія самців, оскільки зовнішній вигляд багатьох видів родини дуже подібний.

Хоча багато видів Leucopis вважаються корисними ентомофагами, Leucopis atratula в певних агроценозах може виступати як шкідливий об'єкт при порушенні біологічного балансу.

Основні культури, що піддаються ризику — це деревні та чагарникові породи, які пошкоджуються попелицями та хермесами, з якими леукопіс входить у складні трофічні зв'язки.

Шкода проявляється у пригніченні природних популяцій корисних хижаків, що призводить до неконтрольованого росту чисельності сисних шкідників на садово-городніх культурах.

Рослини, на яких виявлено присутність цього виду, демонструють затримку росту, скручування листя та зниження загальної продуктивності.

Економічні втрати полягають у необхідності додаткових хімічних обробок, яких можна було б уникнути при стабільному стані екосистеми.

Поява імаго спостерігається наприкінці весни, коли середньодобові температури повітря стабілізуються у межах +15...+18 градусів Цельсія.

Найбільш активний період розвитку личинок збігається з піком чисельності попелиці на молодих пагонах плодових культур у першій половині літа.

За сезон, залежно від кліматичних умов конкретного регіону, може розвиватися від двох до трьох поколінь, що забезпечує швидке поширення виду.

Заляльковування зазвичай відбувається у захищених місцях: тріщинах кори, рослинних рештках або поруч із колоніями комах-жертв.

Зимівля відбувається на стадії пупарія, який має високу стійкість до низьких зимових температур в умовах помірного клімату.

Основним візуальним сигналом є наявність личинок, що ховаються всередині або поряд із щільними колоніями попелиці, що не є типовим для простого симбіозу.

Наявність великої кількості екзувіїв (шкірок) пупаріїв на поверхні листя та кори свідчить про масове розмноження популяції цієї мушки.

Спостерігається деформація молодих пагонів та пожовтіння листя, спричинене комбінованим впливом попелиці та вторинним ослабленням рослини діяльністю личинок.

Поява липкого нальоту (паді) на нижньому боці листків, що приваблює мурах, часто вказує на сусідство з колоніями, заселеними цим видом.

При ураженні хвойних порід виникає порушення процесу фотосинтезу, що супроводжується передчасним опаданням хвої.

Система захисту включає моніторинг чисельності імаго за допомогою жовтих клейових пасток, що дозволяють вчасно виявити початок льоту.

Використання агротехнічних методів, як-от обрізка пошкоджених пагонів та очищення кори, дозволяє знищити значну частину популяції шкідника.

Хімічний метод боротьби є ефективним при використанні системних інсектицидів, що діють на сисних шкідників, зменшуючи кормову базу леукопіса.

• Застосування селективних препаратів для захисту корисних комах.
• Дотримання карантинних вимог при перевезенні саджанців.
• Профілактичні обробки у ранньовесняний період.

Біологічний контроль передбачає створення умов для природних паразитоїдів, що обмежують чисельність Leucopis atratula в садах.