Садовий чорний мураш

Садовий чорний мураха (лат. Lasius niger) належить до ряду Перетинчастокрилі, родини Мурахи (Formicidae). Це невеликі комахи, робочі особини яких мають розмір 3–5 мм та темно-коричневе або чорне забарвлення.

Основою колонії є матка, яка може жити до 25 років, відкладаючи яйця в глибоких підземних камерах. Соціальна структура мурашника передбачає суворий розподіл обов'язків між членами сім'ї.

Розвиток мурах відбувається через повний метаморфоз: від яйця до дорослої особини. Робочі мурахи постійно піклуються про личинок, переносячи їх у приміщення з оптимальною температурою.

Колонії цих комах дуже витривалі та швидко відновлюються після пошкоджень, що робить їх складним супротивником для городника. Вони здатні адаптуватися до різних умов середовища, будуючи гнізда як у ґрунті, так і в гнилій деревині.

Комунікація в мурашнику здійснюється за допомогою феромонів, завдяки чому вони швидко мобілізуються для захисту своєї території або перенесення їжі.

Основна шкода від садових мурах полягає в їхньому симбіозі з попелицею та іншими сисними шкідниками. Мурахи охороняють ці колонії від природних ворогів, забезпечуючи їхній розвиток на культурних рослинах.

Від попелиці страждають плодові дерева (яблуні, груші), ягідні кущі (смородина, порічки) та овочеві культури. В результаті діяльності шкідників листя скручується, жовтіє та передчасно опадає.

Мурахи живляться паддю — солодкими виділеннями попелиці, тому вони цілеспрямовано розселяють шкідників на молоді пагони, де сік рослин найбільш багатий на цукри.

Також мурахи можуть пошкоджувати кореневу систему рослин, підриваючи ґрунт навколо коріння. Це призводить до утворення порожнин, через які коріння пересихає, що послаблює загальний стан рослини.

Крім того, мурахи переносять збудників грибкових та вірусних інфекцій, поширюючи їх по всьому садовій ділянці під час пересування між рослинами.

Весняна активність мурах починається при прогріванні ґрунту до 10 градусів. Першими з гнізда виходять робочі особини, які шукають джерела вуглеводної їжі для початку сезону.

Червень та липень — пік життєдіяльності колонії. У цей період мурахи найбільш активно розмножують попелицю та збільшують площу своїх комунікацій у саду.

У літню спеку мурахи часто переміщують свої гнізда в більш зволожені місця, наприклад, у затінені частини грядок або під мульчу, де вологість повітря вища.

З наближенням осені активність поступово знижується. Комахи накопичують ресурси та готують гнізда до зимового періоду, закриваючи входи до мурашника.

Зимують садові мурахи в глибоких шарах ґрунту, нижче рівня промерзання, перебуваючи в стані діапаузи до настання весняного тепла.

Найперша ознака — регулярні мурашині стежки на доріжках, бордюрах та стовбурах дерев. Комахи завжди рухаються за встановленими маршрутами до джерела їжі.

Масова присутність попелиці на пагонах рослин, особливо якщо вона супроводжується активним рухом мурах навколо, є критичним сигналом до початку заходів захисту.

Земляні насипи або невеликі отвори навколо стовбурів дерев чи на грядках свідчать про те, що мурахи облаштували поблизу гніздо.

Ознакою шкоди також є деформація молодих пагонів та зав'язей, які мурахи можуть пошкоджувати під час свого пересування або при догляді за попелицею.

• Видимі мурашині доріжки.
• Липкі сліди на листі.
• Попелиця на верхівках пагонів.
• Підриті ґрунтові пагорби.

Боротьба починається з контролю попелиці. Використання системних інсектицидів або біологічних засобів допомагає перервати симбіотичний ланцюжок і позбавити мурах кормової бази.

Захист стовбурів дерев за допомогою ловчих поясів та клейових стрічок не дозволяє мурахам дістатися до молодих пагонів, де вони розводять попелицю.

Використання гелевих приманок, які робочі мурахи заносять у мурашник, дозволяє знищити матку та зменшити чисельність усієї колонії без розкопування гнізд.

Регулярне розпушування ґрунту та боротьба з бур'янами ускладнює умови для будівництва гнізд, змушуючи мурах переміщуватися за межі оброблюваних грядок.

Для захисту окремих рослин можна застосовувати поливи настоєм полину або часнику, що має відлякуючий ефект, хоча цей метод потребує частого повторення.