Лазіозина

Лазіозина належить до родини злакових мух Chloropidae, які є поширеними шкідниками агроценозів.

Дорослі комахи мають дрібні розміри, довжина їхнього тіла зазвичай становить від 2 до 3 міліметрів.

Тіло мухи часто забарвлене в жовті або чорні тони з поздовжніми смугами на грудному відділі.

Личинки мають характерну для мух циліндричну форму, безногі, брудно-білого кольору, з добре розвиненими ротовими гачками.

Життєвий цикл включає повне перетворення, що дозволяє виду адаптуватися до різних погодних умов сезону.

Цей шкідник спеціалізується на пошкодженні представників родини злакових, завдаючи шкоди сільському господарству.

Найбільш чутливими до впливу лазіозини є пшениця, жито, ячмінь та овес, що вирощуються в промислових масштабах.

Вредитель вражає як культурні посіви, так і дикорослі види злакових трав на прилеглих територіях.

Значної шкоди завдається рослинам у період інтенсивного росту, коли личинки виїдають тканини стебла.

Наслідком діяльності личинок є пригнічення розвитку рослини, зниження кількості зерна та погіршення його якості.

Вихід імаго з місць зимівлі збігається з початком вегетації злакових культур навесні.

Максимальна активність мух спостерігається у фазі кущіння та виходу рослин у трубку, що критично для врожаю.

Розвиток кількох генерацій за сезон залежить від температурного режиму та наявності вологи в грунті.

Восени личинки лазіозини переходять на сходи озимих культур, де вони продовжують харчуватися перед настанням холодів.

Зимують шкідники переважно у стадії личинки всередині стебел або у залишках рослинності на полях.

Основною ознакою зараження є уповільнення росту центрального листка, який починає жовтіти та скручуватися.

При розтині стебла всередині можна виявити ходи та личинок, що харчуються ніжними тканинами рослини.

Рослини, пошкоджені на ранніх етапах, часто відстають у розвитку і виглядають пригніченими порівняно з іншими.

На етапі колосіння пошкоджені стебла можуть утворювати білі, порожні колоски, що не формують повноцінного зерна.

• Пожовтіння верхівки рослини
• Затримка росту стебла
• Відмирання центрального листа
• Формування білоколосиці
• Зрідженість посівів

Дотримання сівозміни з чергуванням культур є головним превентивним заходом проти розмноження лазіозини.

Якісний обробіток грунту після збирання врожаю допомагає знищити значну частину популяції шкідника.

Використання ранніх або пізніх строків посіву дозволяє уникнути збігу найбільш вразливих фаз розвитку з масовим вильотом мух.

Застосування інсектицидних препаратів виправдане у разі перевищення економічного порогу шкідливості на полях.

Важливим аспектом є контроль за станом крайових смуг, де можуть накопичуватися дикі злаки — резерватори мухи.