Кравчик-головач

Кравчик-головач (Lethrus apterus) — це великий жук із родини гнойовиків-землериїв, який належить до ряду твердокрилих. Доросла особина має довжину тіла до 20 мм і чорне забарвлення.

Самці цього виду відрізняються наявністю потужних виростів-рогів на мандибулах, які використовуються ними під час шлюбних ігор та захисту своїх норок від конкурентів.

Личинка має дугоподібну форму, товсте біле тіло та темну голову, що є типовим для представників родини, які розвиваються в ґрунті.

Цей вид комах не літає, оскільки його надкрила зрослися, тому розселення популяції відбувається переважно шляхом повзання на обмежені відстані.

Завдяки своїй здатності рити глибокі нори, кравчик захищений від багатьох зовнішніх факторів, що значно ускладнює процес його винищення на сільськогосподарських угіддях.

Комаха завдає суттєвої шкоди озимим зерновим культурам, таким як пшениця, ячмінь, жито, а також часто пошкоджує сходи соняшнику та цукрових буряків.

Найбільш активними є дорослі жуки навесні, коли вони інтенсивно підрізають ніжні паростки молодих рослин для заготівлі корму своїм майбутнім личинкам.

Заготовлений рослинний матеріал вони затягують у свої нори, формуючи там поживні «пробки», що призводить до фізичного знищення великої кількості рослин на краях полів.

Пошкоджені рослини в більшості випадків не відновлюються, що призводить до виникнення значних «лисин» на полях та зниження загальної врожайності.

Шкодочинність стає особливо помітною при високій чисельності популяції, коли жуки здатні за короткий час знищити значну частину посівів вздовж лісосмуг.

Пробудження жуків після зимової сплячки відбувається напровесні, коли температура ґрунту на глибині досягає 8–10 градусів тепла.

Період масового виходу комах на поверхню припадає на фазу кущення озимих зернових, що збігається з квітнем та травнем.

Літній час характеризується розвитком личинок у ґрунтових норах, де вони харчуються заготовленою раніше рослинною масою і поступово перетворюються на лялечок.

Молоді імаго з’являються ближче до осені, проте вони не залишають ґрунт, готуючись до зимівлі в тих же норах, де проходив їхній розвиток.

Цикл розвитку є однорічним, що змушує агрономів зосереджувати зусилля на боротьбі саме у весняний період перед початком масового відкладання яєць.

Основним сигналом про наявність шкідника є виявлення акуратно підрізаних стебел рослин, ніби скошених гострим інструментом у прикореневій зоні.

У місцях активності кравчика-головача можна побачити численні отвори в землі, діаметром близько 10–12 міліметрів, часто з викидами ґрунту поруч.

На краях полів, де спостерігається пошкодження, рослини виглядають так, ніби вони були механічно зрізані та частково затягнуті в отвори в ґрунті.

При візуальному огляді ділянки можна помітити самих жуків, які активно пересуваються або зайняті транспортуванням свіжозрізаних частин листків до своєї нори.

Розширення осередків пошкодження від межі поля до центру є характерною ознакою розселення та харчування цієї популяції шкідників.

Для мінімізації втрат врожаю необхідно проводити систематичну обробку ґрунту, зокрема глибоку оранку, яка руйнує гніздові камери та знищує личинок.

Важливим заходом є контроль за бур'янами на прилеглих до полів територіях, де жуки можуть накопичуватися та розмножуватися до виходу на культурні посіви.

Використання інсектицидів для обробки крайових смуг посівів є найбільш ефективним способом стримування чисельності жуків у весняний період.

• Глибока зяблева оранка.
• Обприскування інсектицидами по краях полів.
• Використання препаратів системної дії.
• Очищення межових зон від бур'янів.