Грибний кліщ

Грибний кліщ (лат. Histiogaster fungivorax) належить до ряду Acariformes, родини Acaridae. Це мікроскопічний шкідник, що має овальне, ледь сплюснуте тіло білого або жовтувато-прозорого кольору з блискучою хітиновою оболонкою.

Дорослі особини досягають розміру не більше 0,2–0,4 мм, тому їх майже неможливо побачити неозброєним оком без використання лупи. Кліщ має чотири пари ніг, які дозволяють йому активно пересуватися по субстрату.

Особливу увагу слід звернути на гіпопус — спеціалізовану фазу розвитку, в якій кліщ набуває підвищеної стійкості до несприятливих умов середовища. У цій формі шкідник може переміщатися за допомогою комах або людини.

Біологія кліща нерозривно пов'язана з наявністю грибниці. Розмноження відбувається стрімко, особливо в умовах підвищеної вологості та температури, що дозволяє колонії заселити великі площі субстрату за дуже короткий термін.

Життєвий цикл шкідника включає стадії яйця, личинки, протонімфи, дейтонімфи та дорослої особини. Оптимальні умови для розвитку — температура близько +20…+25°C та висока вологість повітря.

Основним об'єктом ураження є культури, що вирощуються у закритому ґрунті, зокрема, різні види їстівних грибів — печериці, гливи та інші. Кліщ активно харчується гіфами грибів.

Окрім грибних культур, шкідник здатний пошкоджувати зернові, бобові, що зберігаються, а також продукти переробки, якщо вони мають ознаки грибкового ураження або підвищену вологість.

У сільськогосподарському виробництві кліщ становить найбільшу небезпеку для грибних ферм, де він здатний знищити міцелій на стадії інкубації або в період плодоношення.

Шкода полягає не лише у прямому поїданні міцелію, а й у перенесенні спор патогенних пліснявих грибів, що посилює інфекційний фон у тепличному приміщенні.

При масовому розмноженні кліщі можуть пошкоджувати і самі плодові тіла грибів, прогризаючи в них ходи, через що товарний вигляд продукції повністю втрачається.

Першою ознакою зараження є сповільнення росту міцелію, який стає пухким і набуває специфічного неприємного запаху, що нагадує запах гниття або прілості.

На поверхні грибних блоків або субстрату може з'явитися білястий або жовтуватий наліт, який помилково приймають за плісняву, проте при близькому розгляді можна помітити скупчення рухливих мікроскопічних точок.

При ураженні плодових тіл на ніжках та шапинках грибів утворюються невеликі заглиблення та коричневі плями, які з часом розростаються і темніють через процеси гниття.

Ще одним характерним сигналом є швидке руйнування структури субстрату, який перетворюється на безформну, липку і таку, що погано пахне, масу, непридатну для подальшого росту.

Якщо у приміщенні для вирощування спостерігається загальне зниження врожайності без видимих причин, необхідно провести мікроскопічний аналіз проб субстрату на наявність кліщів.

Основою боротьби є сувора гігієна виробництва: дезінфекція приміщень, обладнання та тари перед закладенням нового циклу вирощування із застосуванням спеціалізованих акарицидів.

Термічна обробка субстрату (пастеризація) є найбільш ефективним способом знищення яєць та дорослих особин кліща, оскільки шкідник вкрай чутливий до високих температур.

Необхідно контролювати мікроклімат: уникати застою повітря та перезволоження субстрату, оскільки кліщі розвиваються швидше саме в умовах надмірної вологи.

Застосування біологічних засобів захисту, таких як використання хижих кліщів-фітосейід, може дати гарний результат в інтегрованих системах захисту грибних ферм.

• Регулярний огляд грибних блоків.
• Використання якісного посівного матеріалу.
• Своєчасне видалення уражених грибів із теплиці.
• Герметизація приміщень для запобігання потраплянню шкідників ззовні.