Гістіогастер

Гістіогастер (лат. Histiogaster) належить до родини Acaridae (акаридні кліщі). Це мікроскопічні шкідники, що мають овальне тіло білуватого або напівпрозорого кольору.

Дорослі особини мають розвинені ротові органи, пристосовані для живлення органічними рештками та тканинами рослин. Кліщі часто утворюють колонії, які можуть складатися з тисяч особин.

Відмінною рисою багатьох видів цього роду є здатність утворювати гіпопус — стадію спокою, яка є надзвичайно стійкою до несприятливих умов середовища.

Вони віддають перевагу вологим місцям з поганою вентиляцією, де висока концентрація рослинного субстрату сприяє їхньому активному розмноженню.

Розмір дорослих особин зазвичай не перевищує 0,5–0,8 міліметра, тому для точної діагностики в агрономії рекомендується використовувати лупу або мікроскоп.

Цей кліщ є небезпечним шкідником закритого ґрунту, а також грибних ферм, де він пошкоджує плодові тіла печериць та глив.

У рослинництві Histiogaster пошкоджує цибулини декоративних культур, коренеплоди та насіння, що зберігаються у вологих умовах.

Шкідник проробляє глибокі ходи у тканинах рослин, що відкриває шлях для проникнення вторинних бактеріальних та грибкових інфекцій.

Пошкоджені органи рослин швидко гниють, втрачають схожість або товарний вигляд, що призводить до значних втрат урожаю.

Особливо серйозні збитки спостерігаються в овочесховищах, де кліщі можуть повністю знищити насіннєвий фонд за короткий час.

Першою ознакою появи шкідника є специфічний солодкуватий запах гниття, що походить від субстрату або цибулин.

На поверхні пошкоджених тканин можна помітити пухкий наліт, що складається з самих кліщів, їхніх екскрементів та часточок зруйнованих тканин.

При огляді цибулин спостерігається розм'якшення денця, потемніння лусок та наявність ходів, заповнених коричневою трухою.

У грибівництві ознакою слугує «поїденість» ніжок та шапок грибів, які стають млявими та деформованими.

При високій чисельності кліщів на поверхні субстрату або ємностей з продукцією помітний рухливий сіруватий шар дрібних пилинок.

Основою захисту є суворе дотримання температурно-вологісного режиму у сховищах, оскільки кліщ не переносить сухості повітря.

Рекомендується регулярна дезінфекція складських приміщень, тари та обладнання з використанням дозволених акарицидів або фумігантів.

Перед закладанням на зберігання посадковий матеріал необхідно ретельно просушувати та сортувати, відбраковуючи всі підозрілі екземпляри.

У разі масового зараження у закритому ґрунті застосовуються акарициди системної дії, схвалені для захисту конкретних культур.

• Забезпечення якісної вентиляції.
• Використання здорового садивного матеріалу.
• Дотримання правил сівозміни та санітарних норм.