Шмелевидка

Шмелевидка (Hemaris) — це рід денних метеликів із родини бражників (Sphingidae). Зовні дорослі особини надзвичайно схожі на джмелів через забарвлення, прозорі ділянки на крилах та густе опушення тіла.

Метелики мають розмах крил від 40 до 50 міліметрів. Їхнє тіло вкрите густими волосками, часто жовтого або оливкового кольору, що забезпечує мімікрію, яка допомагає уникати нападів птахів.

Гусениці шмелевидки мають характерний для багатьох бражників рогоподібний виріст на задньому кінці тіла. Забарвлення личинок зазвичай зелене, що забезпечує їм маскування серед листя.

Цикл розвитку включає повну метаморфозу: яйце, гусениця, лялечка та імаго. Зимують ці комахи зазвичай на стадії лялечки у верхньому шарі ґрунту або серед рослинних решток.

Важливо враховувати, що в більшості регіонів шмелевидки зустрічаються рідко і не завдають істотної шкоди сільському господарству, тому не вважаються злісними шкідниками.

Основними кормовими культурами для гусениць шмелевидки є рослини родини жимолостевих (Caprifoliaceae) та маренових (Rubiaceae).

У садах вони найчастіше харчуються листям жимолості (Lonicera), а також можуть зустрічатися на скабіозі та підмареннику. Шкода завдається виключно на стадії гусениці.

Дорослі метелики живляться нектаром квітів і не становлять жодної небезпеки для вегетативних частин культурних рослин.

Пошкодження мають осередковий характер. Оскільки щільність популяції цього виду зазвичай низька, серйозні економічні втрати для агропідприємств практично виключені.

У приватних садах при масовому розмноженні гусениці можуть частково об'їдати декоративні види жимолості, що знижує естетичну привабливість куща.

Літ імаго зазвичай починається в травні і триває до початку липня. У теплих регіонах можливий розвиток двох поколінь за один вегетаційний сезон.

Активність метеликів припадає на світлий час доби, особливо в сонячну погоду. На відміну від більшості бражників, шмелевидки — денні комахи.

Яйця відкладаються самками поодинці на нижню сторону листя кормових рослин. Період розвитку личинок припадає на другу половину літа.

Заляльковування відбувається наприкінці літа або на початку осені. Лялечки залишаються зимувати в ґрунті, захищені коконом із павутини та частинок землі.

Моніторинг появи дорослих особин дозволяє оцінити потенційний ризик для декоративних насаджень жимолості в поточному сезоні.

Основною ознакою присутності шкідника є об'їдені краї листя жимолості, при цьому гусениці часто з'їдають листову пластину цілком, залишаючи лише черешок.

Наявність екскрементів на поверхні листя під кроною куща також свідчить про те, що на рослині харчується личинка великої комахи.

Самі гусениці через свій зелений колір і пасивний спосіб життя часто залишаються непоміченими до моменту серйозного пошкодження крони.

При огляді рослин слід звертати увагу на внутрішню частину куща, де гусениці воліють перебувати в денні години.

Іноді можна помітити дорослих метеликів, які зависають над квітами, швидко перелітаючи від одного суцвіття до іншого.

Через рідкісність виду та незначну шкоду застосування хімічних пестицидів проти шмелевидки зазвичай не потрібне.

Для контролю чисельності в приватних садах достатньо ручного збору гусениць, якщо їхня кількість стала помітною і загрожує декоративності жимолості.

Агротехнічні методи, такі як розпушування ґрунту в пристовбурних колах восени, можуть призвести до загибелі лялечок, що зимують, порушуючи їхній спокій.

У випадках критичного ураження декоративних насаджень можна використовувати біологічні препарати на основі Bacillus thuringiensis, які ефективні проти гусениць лускокрилих.

• Дотримання сівозміни та видалення бур'янів родини маренових.
• Регулярний огляд листя жимолості в червні та липні.
• Залучення природних ворогів, таких як птахи та хижі комахи.