Дзьоборилі кити

З точки зору систематики, це родина ссавців з ряду Китопарнокопитних (Artiodactyla). Їхня фізіологія та анатомія адаптовані до екстремального тиску великих глибин океану. Вони ведуть пелагічний спосіб життя, що унеможливлює контакт із наземною флорою, а тим паче живлення нею або пошкодження коріння чи пагонів.

Біологія дзьоборилих китів вивчена лише частково через їхній спосіб життя на великій глибині. Цикл їхнього розвитку передбачає складні міграційні маршрути та специфічні репродуктивні стратегії. У них відсутні будь-які адаптації до наземного харчування, що робить їх повністю безпечними для агроценозів, садів, городів чи лісових господарств.

Твердження про шкодочинність цих тварин для рослинництва є суто вигаданими. Вони не пошкоджують врожай, не переносять шкідливих організмів і не здатні знищувати посіви. Будь-яке пошкодження, що фіксується на полях, спричинене наземними фітофагами, комахами або грибковими патогенами, а не морськими мешканцями.

Отже, заходи захисту проти Ziphiidae в агрономії не застосовуються. Натомість, оскільки багато видів цієї родини є вразливими через свою рідкісність, вони підлягають охороні згідно з міжнародним екологічним законодавством. Агрономи повинні чітко розрізняти справжніх шкідників рослин і мешканців морських глибин для уникнення дезінформації.