Пінгвінові

Культури, що піддаються потенційному пошкодженню, включають переважно прибережні кормові трави та овочеві культури, що вирощуються фермерами в безпосередній близькості до океанічного узбережжя. Основним типом шкоди є витоптування вегетативної маси рослин під час пересування зграй від берегової лінії до місць постійної дислокації.

Цикл розвитку пінгвінів передбачає тривалі періоди перебування на суші для висиджування яєць та вигодовування потомства. Саме в ці періоди спостерігається найбільший тиск на ґрунтовий покрив у місцях гніздування. Біологічні особливості виду вимагають значних територій для колоній, що обмежує можливість ведення інтенсивного землеробства в цих ареалах.

Характер пошкоджень включає механічну деформацію посівів та суттєву зміну хімічних властивостей ґрунту. Надмірна кількість посліду (гуано) створює високу концентрацію аміачних сполук, що призводить до токсичного впливу на кореневу систему культур, роблячи ґрунт тимчасово непридатним для вирощування чутливих до солей рослин.

• Встановлення сітчастих загороджень.
• Зміна сівозміни в прибережних зонах.
• Використання ультразвукових відлякувачів.
• Створення буферних зон між колоніями та полями.

Заходи захисту повинні бути спрямовані на мирне співіснування та раціональне зонування територій. Оскільки більшість видів родини Spheniscidae знаходяться під охороною, застосування хімічних чи агресивних методів боротьби заборонено законом та етичними нормами агрономічної практики.