Поліксеніди

В агрономічній практиці поліксеніди частіше зустрічаються в закритому ґрунті, оранжереях та теплицях. Хоча вони зазвичай є сапрофагами, що харчуються гнилою органікою та мікроскопічними водоростями, при високій щільності популяції вони можуть переходити на культурні рослини, пошкоджуючи ніжні частини стебел або коріння.

Біологія цього шкідника тісно пов'язана з рівнем вологості субстрату. Самки відкладають яйця у вологий ґрунт або гнилий рослинний матеріал. Розвиток личинок відбувається поступово, через серію линьок. Ідеальні умови для розмноження — відсутність вентиляції та накопичення вологих рослинних залишків у прикореневій зоні.

Шкодочинність полягає у механічних пошкодженнях епідермісу молодих рослин. Через ці мікрорани в тканини рослини проникають патогени, що призводить до розвитку гнилей. Для молодих сіянців це може бути критичним, оскільки пошкодження прикореневої шийки часто призводить до в'янення та загибелі паростка.

Система захисту базується на санітарних заходах. Важливо своєчасно видаляти старі листя та залишки ґрунту, що перегнили, уникати перезволоження та забезпечувати добру вентиляцію. Хімічні методи боротьби застосовуються рідко і лише у разі високої чисельності шкідника, з використанням препаратів, що впливають на ґрунтових мешканців.