Лінґватуліди

Життєвий цикл лінґватулід є дуже складним і передбачає обов'язкову зміну господарів. Яйця, що виділяються з організму остаточного господаря, потрапляють у зовнішнє середовище, зокрема на посіви, де стають джерелом інвазії для проміжних господарів, якими можуть бути травоїдні тварини.

Шкідливість лінґватулід полягає у біологічному забрудненні полів. Рослинницька продукція, що вирощується на ділянках, заражених яйцями цих паразитів, стає епідеміологічно небезпечною. Це призводить до значних економічних втрат через заборону використання врожаю на корм або для реалізації.

Хоча ці організми безпосередньо не пошкоджують стебла чи листя рослин, вони порушують екологічну рівновагу на ділянках. Наявність личинок у ґрунті унеможливлює використання певних ділянок під випас або сінокіс, що змушує агрономів впроваджувати суворі карантинні заходи.

Для захисту угідь від лінґватулід необхідно дотримуватися комплексу заходів:

• Використання виключно знезаражених органічних добрив.
• Обмеження контакту диких та домашніх тварин із посівами.
• Регулярний ветеринарний контроль за станом худоби.
• Санітарна обробка інвентарю та техніки після роботи на потенційно небезпечних ділянках.