Булавники

Серед широкого кола рослин, що пошкоджуються, особливу небезпеку булавники становлять для зернових культур, деяких овочів та декоративних насаджень. Шкідники висмоктують клітинний сік із вегетативних органів, що призводить до загального пригнічення розвитку рослини. Окрім прямої шкоди, вони можуть бути переносниками фітопатогенів, що погіршує фітосанітарний стан поля.

Життєвий цикл комах передбачає неповний тип перетворення. Личинки за зовнішнім виглядом подібні до імаго, але меншого розміру та не мають розвинених крил. Протягом сезону зазвичай розвивається одне або два покоління. Зимують переважно дорослі особини у сховищах: під опалим листям, у стерні або в поверхневому шарі ґрунту, що забезпечує їм захист від низьких температур.

Шкодочинність булавників проявляється у пошкодженні молодих пагонів та листя, що в подальшому призводить до деформації рослин та зниження врожайності. У місцях проколів хоботком тканини рослин жовтіють і відмирають. Особливо небезпечними вони стають у роки з низькою вологістю, коли рослини втрачають здатність швидко відновлюватися після пошкоджень.

Система захисту від булавників базується на агротехнічних та хімічних заходах:

• Ретельна боротьба з бур'янами на краях полів, де шкідники часто накопичуються.
• Використання правильної системи обробітку ґрунту, що руйнує місця їхньої зимівлі.
• Моніторинг чисельності шкідника в період активної вегетації.
• Використання дозволених інсектицидів при перевищенні порогу шкодочинності.