Панцирні кліщі родини Scheloribatidae
Родина Scheloribatidae належить до ряду саркоптиформних кліщів, які в науковій літературі відомі як орибатиди, або панцирні кліщі. Ці організми мають міцний панцир, що забезпечує їм витривалість у ґрунтовому середовищі. Хоча основна роль багатьох орибатид полягає у ґрунтоутворенні, деякі види можуть створювати проблеми в агроценозах.
Вміст розділу
Панцирні кліщі родини Scheloribatidae
Типові представники родини Scheloribatidae переважно живляться органікою, що розкладається, проте за певних умов вони можуть пошкоджувати кореневу систему рослин. Найчастіше від них страждають молоді проростки, вирощені в тепличних умовах, де накопичується занадто багато рослинних решток, які слугують їм кормовою базою.
Біологія розвитку цих кліщів тісно пов'язана з вологістю ґрунту. Цикл розвитку включає стадії яйця, личинки та трьох німфальних стадій, після чого формується імаго. Розмноження відбувається досить повільно порівняно з павутинними кліщами, але висока щільність популяції у замкненому ґрунті може призвести до відчутних втрат врожаю.
Шкода, яку завдають Scheloribatidae, часто є опосередкованою. Вони ушкоджують зовнішні тканини кореня, що послаблює рослину та сприяє розвитку кореневих гнилей. При масовому розмноженні спостерігається затримка розвитку розсади, пожовтіння нижніх листків та загальне пригнічення вегетації сільськогосподарських культур.
Серед заходів захисту найефективнішими є:
- Дотримання режиму вологості ґрунту та субстратів.
- Забезпечення гарної аерації кореневої зони.
- Якісна стерилізація ґрунтосумішей перед висадкою рослин.
- Видалення відмерлих частин рослин із грядок.
- Застосування біологічних або хімічних препаратів при досягненні порогу шкідливості.