Мідляк

Мідляки роду Gonocephalum належать до родини чортілок (Tenebrionidae) ряду твердокрилих. Дорослі жуки мають характерне матове, темно-буре або майже чорне забарвлення та довжину тіла до 10 мм.

Тіло комахи сильно сплощене, вкрите дрібними горбками та короткими волосками, що надає йому шорсткого вигляду. Передньоспинка широка, із зубчастими краями, а надкрила мають поздовжні ребра.

Личинки мідляків належать до типу «несправжньодротяників». Вони мають подовжене, циліндричне тіло, забарвлене в жовтуватий або коричневий колір, із сильно склеротизованими (твердими) покривами.

Відмінною рисою личинок є їхня висока рухливість і наявність трьох пар грудних ніг, що дозволяє їм швидко пересуватися в ґрунтовому шарі під час пошуку їжі.

Розвиток комахи відбувається з повним перетворенням, проходячи стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Протягом року зазвичай розвивається одна генерація, проте цикл може розтягуватися залежно від кліматичних умов.

Мідляки є поліфагами і завдають істотної шкоди широкому спектру сільськогосподарських культур. Найбільш часто вони пошкоджують зернові колосові, кукурудзу, соняшник та цукрові буряки.

Дорослі жуки часто знищують насіння, проростки та сходи рослин, об'їдаючи сім'ядольні листки та верхівкові бруньки, що призводить до загибелі молодої рослини на ранніх етапах вегетації.

Личинки, що мешкають у ґрунті, живляться підземними частинами рослин: вони підгризають корені, перегризають кореневу шийку та виїдають порожнини у висіяному насінні, порушуючи цілісність кореневої системи.

Найбільшу небезпеку шкідник становить у посушливих регіонах, де ослаблені посіви не здатні швидко відновлюватися після пошкоджень, завданих ґрунтовими шкідниками.

Економічний поріг шкідливості залежить від культури та щільності заселення поля; в окремих випадках зрідженість сходів може призводити до втрати до 30–50% врожаю.

Зимують переважно дорослі жуки в ґрунті або під рослинними залишками на полях, у лісосмугах та на межах, де зберігається достатній рівень вологості.

Ранньою весною, з настанням стійкого тепла, перезимувавши особини виходять на поверхню і починають активне живлення на сходах різних бур'янів та культур.

Пік активності жуків припадає на кінець весни — початок літа, коли відбувається процес спарювання та відкладання яєць самками безпосередньо у верхній шар ґрунту.

Личинки з'являються на початку літа і продовжують розвиток протягом усього теплого періоду, живлячись корінням рослин до настання осінніх похолодань.

Заляльковування відбувається у ґрунті, після чого молоді жуки нового покоління виходять на поверхню і залишаються зимувати, завершуючи річний цикл розвитку.

Основною ознакою зараження посівів є поява «плішин» або випадіння сходів на полі, що часто помилково приймають за погану схожість насіння.

При огляді рослин спостерігається пошкодження сім'ядоль або вигризання отворів у стеблах біля самої поверхні ґрунту, що веде до в'янення та засихання цілих проростків.

Наявність личинок можна виявити шляхом проведення ґрунтових розкопок у зоні розташування кореневої системи загиблих рослин, де виявляються характерні несправжньодротяники.

Пошкодження, що завдаються жуками, супроводжуються їхньою присутністю в денний час поблизу пошкоджених рослин, де вони ховаються під грудочками ґрунту, бур'янами або мульчею.

• Раптова загибель сходів без видимих грибкових захворювань.
• Наявність у ґрунті личинок жовто-коричневого кольору з твердою оболонкою.
• Пошкодження підземних частин рослин (коренів, гіпокотилю).

Агротехнічні методи боротьби включають обов'язкове дотримання сівозміни, що виключає беззмінне вирощування культур, чутливих до пошкоджень цим шкідником.

Глибока зяблева оранка допомагає знищити значну частину популяції жуків та личинок завдяки переміщенню їх у верхні шари ґрунту, де вони піддаються впливу хижаків та пересиханню.

Якісна боротьба з бур'янами позбавляє шкідників кормової бази в міжсезоння та місць для відкладання яєць, що значно знижує загальну чисельність популяції на полі.

Хімічний захист включає обов'язкове протруювання насіннєвого матеріалу інсектицидами системної дії, що забезпечують захист проростків від пошкодження в критичний період.

За високої чисельності шкідника в ґрунті застосовують внесення гранульованих інсектицидів під час посіву або використання інсектицидних приманок, які жуки охоче поїдають у нічний час.