Велика воскова міль

Велика воскова міль (лат. Galleria mellonella) — це грізний шкідник бджолиних сімей, що належить до родини вогнівок. Доросла особина — це метелик з довжиною тіла до 20 мм та розмахом крил до 35 мм, який має непоказне сіро-буре забарвлення.

Життєвий цикл включає стадії яйця, гусениці, лялечки та імаго. Самка відкладає тисячі яєць у щілинах вуликів, на сотах або в місцях зберігання воскосировини, що робить її надзвичайно плодовитою.

Гусениці, що вилуплюються, проходять сім стадій росту. Вони неймовірно рухливі, мають потужні щелепи та здатні за короткий час прокласти мережу ходів через цілі рамки з медом та розплодом.

Лялечки молі часто ховаються в дерев'яних частинах вуликів, прогризаючи для себе затишні ніші. Це дозволяє їм успішно зимувати навіть у відносно прохолодних умовах, створюючи загрозу для бджіл навесні.

Оптимальні умови для розвитку шкідника — відсутність вентиляції та висока вологість. Температурний оптимум для швидкого розмноження знаходиться в межах +28...+32°C, що відповідає мікроклімату в гнізді бджолиної сім'ї.

Гусениці великої воскової молі є монофагами, що живляться переважно воском. Однак для повноцінного розвитку їм необхідні білкові домішки, які вони знаходять у старих сотах — пергу, залишки коконів бджолиного розплоду.

Ураження сім'ї супроводжується руйнуванням структури стільників. Шкідник знищує воскові перетинки, що призводить до витікання меду та забруднення продуктів бджільництва екскрементами личинок.

Якщо вчасно не вжити заходів, гусениці можуть пошкоджувати розплід, що призводить до виникнення у бджіл хвороби, відомої як «зуда» або «воскова хвороба». Бджоли стають неспокійними та можуть залишити вулик.

Склади зі стільниками стають ідеальним місцем для розмноження молі. Без належного захисту одна колонія молі здатна за сезон повністю знищити запаси суші пасіки, перетворивши їх на труху.

• Повне руйнування воскових стільників.
• Втрата врожаю меду через пошкодження комірок.
• Загибель бджолиного розплоду.
• Поширення інфекцій у вулику.

Визначити наявність шкідника можна за характерним «борошном» на дні вулика. Це дрібні крихти воску та відходи життєдіяльності личинок, які вони викидають зі своїх ходів.

На рамці можна помітити павутинні доріжки, якими гусениці пересуваються по поверхні стільника. Внутрішня частина стільника виглядає ніби прошитою тонкими нитками.

Характерною ознакою є вскриття бджолиного розплоду. Бджоли намагаються дістати гусениць, що зарилися в глибину стільника, розгризаючи кришечки, через що розплід виглядає пошкодженим.

При огляді стільників на просвіт можна побачити темні звивисті тунелі. У занедбаних випадках стільник стає крихким і розсипається при легкому механічному впливі.

Метеликів часто можна побачити ввечері біля льотків вулика або під час огляду приміщень для зберігання рамок. Вони мають характерну «стрибаючу» манеру польоту, що дозволяє швидко їх ідентифікувати.

Основою захисту пасіки є утримання сильних сімей, які мають достатньо бджіл для прикриття рамок і швидкого прибирання будь-яких сторонніх предметів у вулику.

Регулярна дезінфекція та очищення вулика від сміття є критично важливими. Воскову крихту необхідно щотижня видаляти, оскільки це основний субстрат для відкладання яєць шкідником.

Для зберігання суші слід обирати приміщення, що добре провітрюються. Температура повітря нижче +10°C є згубною для розвитку личинок, тому неопалювані склади є відносно безпечними.

Використання біопрепаратів на основі бактерій дозволяє ефективно обробити стільники перед закладкою на зберігання. Такі засоби є безпечними для бджіл, але смертельними для гусениць.

При масовому зараженні проводять дезінфекцію парами оцтової есенції або сірчаним газом, обов'язково дотримуючись техніки безпеки та витримуючи необхідні терміни провітрювання після обробки.