Цикадка темна

Цикадка темна (Exitianus obscurinervis) — це дрібна комаха з ряду напівтвердокрилих, що належить до родини цикадок (Cicadellidae). Доросла особина має видовжене тіло довжиною близько 4–5 мм, забарвлене у коричнево-жовті відтінки з темним візерунком.

Голова досить широка, з великими фасетковими очима. Крила прозорі, часто мають димчастий відтінок і щільно прилягають до тіла, що надає комасі досить елегантного вигляду. Личинки за формою схожі на імаго, але вони безкрилі та значно менші.

Цей шкідник дуже рухливий удень. При найменшій небезпеці він здійснює різкі стрибки, використовуючи задні ноги, що робить процес контролю та підрахунку чисельності дещо складним для агрономів.

Для точного визначення виду спеціалісти часто аналізують будову геніталій самців під мікроскопом. У польових умовах візуальна ідентифікація базується на формі тіла та характерному малюнку переднеспинки.

Шкідник поширений у степових та лісостепових зонах, де він знаходить сприятливі умови для розмноження на полях із зерновими культурами та на диких злаках.

До переліку культур, що уражуються цикадкою темною, належать пшениця, ячмінь, овес, жито та багато дикорослих злакових рослин. Вони є основним джерелом живлення для цього виду.

Дорослі комахи та личинки живляться соком рослин, проколюючи епідерміс листків та стебел своїм колючо-сисним ротовим апаратом. Це призводить до виснаження рослин та порушення їхнього обміну речовин.

Особлива шкодочинність полягає в тому, що цикадка є переносником багатьох вірусних хвороб злакових, включаючи різні форми жовтяниці та карликовості, що неможливо вилікувати хімічними методами.

Пошкоджені тканини втрачають хлорофіл, вкриваються дрібними білими цятками, згодом жовтіють і засихають. За значного заселення посівів спостерігається масове в'янення рослин.

Урожайність зернових при масовому розмноженні шкідника суттєво знижується, оскільки рослини не здатні сформувати повноцінний колос, а зерно стає щуплим і неякісним.

Цикадка темна розвивається у кількох поколіннях протягом вегетаційного сезону, що дозволяє їй стрімко збільшувати чисельність за сприятливих погодних умов.

Зимують комахи переважно у стадії імаго або німф у ґрунті, біля основи бур'янів, на узбіччях доріг та в лісосмугах, де вони захищені від суворих морозів залишками рослинності.

Весняне пробудження та виліт перезимувалих особин розпочинається при прогріванні повітря до 10–12 градусів, що зазвичай збігається з фазою кущення озимих зернових.

Найбільша активність шкідника припадає на літній період, особливо під час фаз виходу в трубку та цвітіння. Висока вологість сприяє виживанню молодих німф у посівах.

Кількість генерацій залежить від клімату конкретного регіону: у південних областях може спостерігатися до чотирьох поколінь на рік, що вимагає пильного нагляду.

Першою ознакою є поява на листі дрібних світлих цяток, які з часом зливаються у великі знебарвлені плями. Посіви можуть виглядати пригніченими та нерівномірними за висотою.

Якщо пройтися по полю в сонячну погоду, можна побачити, як навколо ніг здіймається «хмара» комах, що стрибають. Це прямий доказ високої щільності популяції.

Наслідком живлення стає скручування країв листя, уповільнення росту стебла та загальне збліднення посівів, що вказує на сильне ураження фітофагом.

При інфікуванні рослин вірусами, які переносить цикадка, виникає деформація колоса та зміна кольору всієї рослини на жовтий, що часто плутають з дефіцитом мікроелементів.

Наявність великої кількості шкідників у прикореневій зоні також можна виявити за допомогою ентомологічного сачка, що є стандартним методом моніторингу на посівах зернових.

Основним заходом боротьби є знищення бур'янів на полях і прилеглих територіях, оскільки вони є резерваторами шкідника протягом міжсезоння.

Якісний обробіток ґрунту (лущення стерні та глибока оранка) після збору врожаю значно скорочує кількість комах, що готуються до зимівлі.

При перевищенні порогу шкодочинності застосовують інсектициди системної дії, які забезпечують тривалий захисний ефект навіть при повторній міграції комах.

Важливо чергувати препарати з різними діючими речовинами, щоб запобігти формуванню стійкості у популяції цикадок до пестицидів.

• Використання стійких сортів зернових культур.
• Оптимальні строки посіву для зменшення вразливості сходів.
• Застосування інсектицидного протруєння насіннєвого матеріалу.
• Систематичний моніторинг полів за допомогою клейових пасток.