Кров’яна попелиця

Кров’яна попелиця (лат. Eriosoma lanigerum) належить до ряду напівтвердокрилих та родини справжніх попелиць. Це дрібна комаха, тіло якої вкрите восковим нальотом.

Свою назву шкідник отримав завдяки червоній рідині, яка виділяється при розчавлюванні комахи. Ці виділення дуже схожі на краплі крові.

Зимують личинки в тріщинах кори, на гілках або в кореневій системі дерев. У південних регіонах шкідник розвивається без вильоту крилатих форм.

Життєвий цикл характеризується надзвичайно високою швидкістю розмноження протягом усього літнього сезону.

Комахи утворюють великі колонії, які зовні виглядають як білі «ватні» грудки, що щільно прилипають до кори дерева.

Головним об’єктом живлення цього виду є яблуня. Значно рідше шкідник може зустрічатися на інших культурах родини розових, зокрема на груші чи горобині.

Попелиця висмоктує сік з молодих пагонів, скелетних гілок та коренів, що призводить до виснаження дерева та зниження загальної продуктивності.

В місцях ураження утворюються патологічні розростання тканин — гали. Кора в цих ділянках тріскається та втрачає свою цілісність.

Це створює сприятливі умови для розвитку грибкових та бактеріальних хвороб, які швидко проникають у пошкоджені тканини дерева.

За сильного зараження спостерігається масове відмирання гілок та зниження морозостійкості дерев, що може призвести до їх повної загибелі.

Активізація шкідника починається ранньою весною, коли температура повітря стабільно тримається на рівні 8–10 градусів тепла.

Найвищий рівень розмноження та поширення спостерігається протягом червня та липня, коли погодні умови найбільш сприятливі.

Восени, зі зниженням температури, активність комах зменшується, і вони переходять у місця для зимівлі.

За один вегетаційний період може розвинутися понад 10 поколінь, що зумовлює складність контролю чисельності популяції.

Моніторинг дерев слід проводити постійно, починаючи з фази розпускання бруньок і до завершення збору врожаю.

Головною ознакою наявності шкідника є білий восковий наліт, який нагадує вату або плісняву на гілках яблуні.

При механічному пошкодженні колонії виділяється червона рідина, що є головним діагностичним маркером цього виду.

Поява на стовбурах та гілках потворних пухлиноподібних розростань (галів) свідчить про тривале ураження дерева.

• Викривлення та затримка росту молодих пагонів.
• Передчасне опадання листя та загальне ослаблення дерева.
• Потріскана кора в місцях скупчення колоній.

Порушення провідності судин внаслідок діяльності кореневої форми попелиці викликає загальний хлороз та пригнічення дерева.

Ефективні агротехнічні заходи включають регулярне обрізання заражених гілок та очищення стовбурів від старої кори.

Необхідно обмежувати надмірне використання азотних добрив, які сприяють інтенсивному росту пагонів, приваблюючи попелицю.

Застосування біологічного методу, зокрема розселення ентомофага афелінуса, є одним із найуспішніших методів стримування чисельності.

Для хімічного захисту використовують системні інсектициди, які проникають у соки рослини та знищують шкідників всередині колоній.

Обприскування слід проводити дуже ретельно, щоб препарат міг зруйнувати захисний восковий шар комах та подіяти на них.