Виноградна цикадка

Виноградна цикадка (лат. Empoasca vitis) належить до ряду напівтвердокрилих, родини цикадок. Доросла комаха — це невелика істота довжиною до 3–4 мм, яка має світло-зелений колір і клиноподібне тіло.

Комаха дуже рухлива: у разі небезпеки вона здійснює різкі стрибки або швидко перелітає на сусіднє листя. Личинки за зовнішнім виглядом подібні до імаго, але вони менші за розміром і не мають розвинених крил.

Яйця цикадки мають ниркоподібну форму; самки відкладають їх у тканини рослин, частіше за все у жилки або черешки листків. Виявити такі кладки неозброєним оком вкрай важко.

Цикадки проходять повний цикл розвитку, що включає фази яйця, п’яти віків німфи та імаго. У сприятливих кліматичних умовах цей шкідник здатний давати кілька генерацій за один сезон.

Зимують дорослі особини (імаго) під опалим листям, у щілинах кори або в сухій траві біля виноградника, завдяки чому вони демонструють високу стійкість до несприятливих умов.

Основним джерелом живлення для цього шкідника є виноград, хоча цикадка може шкодити й іншим культурам, включаючи плодові дерева та ягідники.

Шкоду завдають як дорослі особини, так і личинки, які активно висмоктують клітинний сік рослини. Пошкодження шкірки листка призводить до розриву провідних тканин та порушення фотосинтезу.

При масовому розмноженні шкідник суттєво послаблює виноградні кущі, знижуючи їхню вегетативну масу та загальний рівень стійкості до зовнішніх чинників.

Внаслідок ураження порушується водний баланс рослини, що негативно впливає на цукристість ягід та загальну врожайність виноградника.

Ослаблені рослини стають значно вразливішими до вторинних інфекцій, таких як сіра гниль та інші поширені грибкові хвороби.

Перша поява шкідника відзначається навесні, коли температура повітря прогрівається до 10–12 градусів, що зазвичай збігається з фазою розпускання бруньок.

Найбільша активність харчування та розмноження спостерігається протягом літніх місяців — у червні та липні, особливо за умови стабільної спекотної погоди.

Личинки активно розвиваються у червні, саме в цей час на нижній стороні листків з'являються перші візуальні ознаки їхньої життєдіяльності.

Восени, зі зниженням температурного режиму, дорослі особини мігрують з кущів винограду у місця зимівлі.

Інтенсивність розмноження цикадки залежить від погодних умов: дощі стримують зростання чисельності популяції, тоді як сухе спекотне літо сприяє масовому розмноженню.

Першим симптомом зараження є поява світлих плям на листі, які з часом утворюють характерний мармуровий візерунок, що згодом призводить до пожовтіння або побуріння листової пластини.

Краї листків починають скручуватися та засихати, що часто дезорієнтує агрономів, змушуючи думати про нестачу мікроелементів або вірусні ураження.

Оглядаючи нижню сторону листа, можна знайти личинок та їхні білі порожні шкірки (екзувії), що прикріплені до поверхні тканини.

У випадках сильного зараження спостерігається передчасне опадання листя, що перешкоджає нормальному визріванню лози перед зимою.

• Поява світлих плям на поверхні листків;
• Скручування та засихання країв листа;
• Виявлення личинок на зворотній стороні листка;
• Передчасне опадання листяного покриву;
• Сповільнення росту молодих пагонів.

Агротехнічні заходи включають регулярне видалення бур’янів та глибокий обробіток ґрунту, що дозволяє суттєво зменшити місця зимівлі шкідників.

Важливо вчасно виконувати пасинкування та підв'язку, щоб забезпечити гарне провітрювання куща, оскільки цикадка надає перевагу затіненим ділянкам.

Біологічний метод захисту передбачає використання ентомофагів або препаратів на основі грибів, що допомагають контролювати чисельність популяції.

Хімічний метод застосовується при перевищенні економічного порогу шкідливості з використанням високоефективних інсектицидів системної дії.

При обробках необхідно приділяти особливу увагу нижній частині листкової пластини, де накопичується основна кількість личинок, та обов’язково дотримуватися термінів очікування.