Яблунева подорожникова попелиця

Яблунева подорожникова попелиця (лат. Dysaphis brancoi) є представником родини справжніх попелиць. Це дрібна комаха, життєвий цикл якої передбачає зміну кормових рослин.

Шкідник має колючо-сисний ротовий апарат, що дозволяє йому живитися соками молодих органів рослини. Забарвлення тіла зазвичай варіюється від блідо-жовтого до світло-зеленого відтінку.

Комаха здатна до швидкого розмноження, формуючи великі колонії на нижній поверхні листків. Це дозволяє попелиці тривалий час залишатися непоміченою для садівників та природних ворогів.

Зимують яйця шкідника у тріщинах кори яблуні. Навесні з них з’являються личинки, які заселяють бруньки, що починають розпускатися.

Життєвий цикл включає кілька поколінь, причому частина з них є безкрилими, а частина — крилатими формами, що забезпечує міграцію на інші рослини.

Основною культурою, яку вражає цей вид, є яблуня. Особливо сильно страждають молоді дерева, в яких пошкодження призводять до зупинки розвитку пагонів.

Проміжними господарями для попелиці виступають рослини з родини подорожникових. Влітку частина колонії переселяється на ці бур'яни, де продовжує свій цикл розвитку.

Шкідливість полягає не тільки у виснаженні рослини через втрату соків, але й у введенні токсинів у тканини, що викликає деформацію листових пластин.

Пошкоджені дерева стають більш вразливими до зимових морозів та хвороб, оскільки їхній загальний імунітет значно знижується внаслідок постійної втрати поживних речовин.

У промислових садах масове поширення попелиці може призвести до втрати товарного вигляду плодів та суттєвого зменшення врожайності протягом наступних сезонів.

Активність попелиці розпочинається ранньою весною, коли температура повітря сприяє виходу личинок із яєць. Це збігається з фазою «зеленого конуса» яблуні.

Пік чисельності на яблунях припадає на кінець весни та червень. У цей час відбувається активне розселення крилатих особин по кроні та міграція на подорожник.

Протягом літа чисельність попелиці на яблуні знижується, оскільки більшість особин перебуває на трав'янистих рослинах-господарях.

З вересня розпочинається зворотна міграція до дерев. Крилаті самки відкладають яйця на зиму, завершуючи річний цикл розвитку виду.

Погодні умови, зокрема вологість повітря, відіграють ключову роль: висока вологість сприяє швидкому розвитку колоній, тоді як суха і спекотна погода може стримувати темпи розмноження.

Головним симптомом присутності попелиці є скручування листя. Листки скручуються у поздовжньому напрямку, стають ламкими та змінюють колір на жовтий або червоний.

На нижній стороні листа можна побачити скупчення комах, часто оточених виділеннями «медвяної роси». Ці солодкі екскременти приваблюють мурах, які охороняють колонії.

Поверхня листя та пагонів часто вкривається чорним нальотом, що є наслідком розвитку сажистого грибка, який росте на солодких виділеннях комах.

Верхівки молодих пагонів припиняють ріст, викривляються, що призводить до загальної деформації крони молодого дерева.

• Деформація та скручування молодих листків.
• Липкий наліт на листках (падь).
• Поява чорного сажистого грибка.
• Посилена активність мурах на дереві.
• Викривлення верхівок пагонів.

Захист саду починається з агротехнічних заходів: видалення бур'янів, особливо подорожника, та знищення прикореневої порослі яблуні.

Слід сприяти залученню до саду ентомофагів — комах, що живляться попелицею (сонечка, золотоочки, галиці). Це зменшує потребу в хімічних обробках.

При високій чисельності шкідника необхідно застосовувати інсектициди системної дії. Важливо проводити обробки до того, як листя остаточно скрутиться, інакше діюча речовина не зможе потрапити на шкідника.

Під час обробки потрібно ретельно змочувати нижню частину листків, де переважно зосереджені колонії комах.

Чергування препаратів різних хімічних груп допомагає запобігти виникненню резистентності (звикання) у популяції попелиці до інсектицидів.