Долерус колінчастий

Долерус колінчастий (лат. Dolerus gonager) — це комаха з родини Справжніх пильщиків (Tenthredinidae), яка є спеціалізованим шкідником злакових культур. Доросла особина має вигляд невеликої комахи довжиною близько 9 мм з характерним чорним блискучим забарвленням.

Личинки, яких називають псевдогусеницями, мають виражену зеленувату або сірувату кольорову гаму, що допомагає їм залишатися непомітними на фоні стебел та листя хлібних злаків.

Біологічний цикл розвитку включає повне перетворення. Комаха зимує у стадії личинки, зариваючись у ґрунт на глибину до 15 сантиметрів, де будує захисний кокон для перечікування холодів.

Навесні, з настанням стійкого тепла, личинки заляльковуються. Через кілька тижнів вилітають дорослі особини, які розпочинають період спарювання та відкладання яєць у тканини кормових рослин.

Завдяки здатності швидко адаптуватися до умов середовища, цей шкідник здатний утворювати великі популяції в регіонах з інтенсивним вирощуванням зернових культур.

Об'єктами живлення для личинок долеруса є переважно озимі та ярові колосові культури. Найбільшої шкоди вони завдають посівам пшениці, ячменю та жита у період інтенсивного росту.

Шкодочинність проявляється у поїданні листової пластинки. Псевдогусениці вигризають отвори або об’їдають краї листків, що призводить до порушення фізіологічних процесів у рослині.

У разі інтенсивного розмноження шкідника, пошкоджені посіви виглядають зрідженими, що негативно позначається на майбутньому врожаї та якості зерна.

Дорослий пильщик також може завдавати шкоди, харчуючись тканинами молодих рослин, проте основний тягар збитків припадає на личинкову стадію розвитку.

Особливо небезпечним є пошкодження під час кущення злаків, коли рослина формує основний потенціал майбутньої врожайності.

Основною ознакою зараження є характерне об’їдання листків, яке часто супроводжується наявністю самих личинок на рослинах у ранкові та вечірні години.

Пошкоджені листки мають рвані краї, що є наслідком роботи гризучого ротового апарату псевдогусениць. З часом ці частини листків жовтіють і всихають.

При огляді посівів уражені ділянки виглядають як вогнища з поїденою зеленою масою, що суттєво відрізняється від здорових ділянок поля.

Наявність коконів у ґрунті після збору врожаю є прямим показником того, що на даному полі зберігається високий інфекційний фон для наступного сезону.

Спостереження за посівами дозволяє виявити ранні стадії заселення та вчасно вжити заходи для запобігання поширенню шкідника на всю площу.

Агротехнічні заходи є фундаментом контролю чисельності долеруса. Серед них найбільш дієвим є глибока зяблева оранка, яка призводить до загибелі зимуючих личинок.

Важливу роль відіграє дотримання сівозміни, що запобігає накопиченню шкідника на одних і тих самих площах протягом декількох років поспіль.

У періоди спалахів масового розмноження необхідно застосовувати інсектициди системної або контактно-кишкової дії, які ефективно знищують псевдогусениць.

• Регулярна боротьба з бур'янами-резерваторами.
• Використання стійких сортів зернових культур.
• Моніторинг поля за допомогою феромонних або клейових пасток.

Проведення обробок препаратами варто планувати на основі даних про економічний поріг шкідливості для кожної конкретної агрокліматичної зони.