Сосновий пильщик

Сосновий пильщик (лат. Diprion) — це комаха з ряду перетинчастокрилих, яка завдає значної шкоди хвойним породам. Дорослі особини нагадують невеликих мух із характерним жилкуванням крил.

Самки пильщика мають спеціальний пилкоподібний яйцеклад, за допомогою якого вони роблять надрізи в хвої та відкладають туди яйця. Саме ця особливість дала назву всій родині комах.

Личинки, або несправжні гусениці, мають виражену голову та численні пари ніг. Їх тіло зазвичай забарвлене в жовтувато-зелені тони, часто з поздовжніми темними смугами вздовж спини.

Окуклення відбувається у щільних бурих коконах. Ці кокони можна знайти в лісовій підстилці або безпосередньо на гілках хвойних дерев, залежно від виду пильщика.

Розвиток комах відбувається з повним перетворенням, що включає фази яйця, личинки, лялечки та імаго. Цикл розвитку може бути моно- або полівольтинним, що залежить від кліматичної зони.

Основними кормовими рослинами для личинок є представники роду сосна. Найчастіше страждає сосна звичайна, проте окремі види пильщиків можуть пошкоджувати ялину та кедр.

Личинки живляться хвоєю, поїдаючи її з великою інтенсивністю. На початкових етапах розвитку вони пошкоджують лише краї хвоїнок, але пізніше з'їдають їх повністю, залишаючи лише центральну частину.

При масовому розмноженні пильщики здатні за короткий термін оголити цілі дерева. Це призводить до ослаблення імунної системи рослин та робить їх легкою здобиччю для короїдів.

Тривале пошкодження хвої протягом кількох років спричиняє виснаження дерева, що проявляється в зменшенні річного приросту та поступовому всиханні гілок.

Для молодих саджанців у розплідниках пошкодження пильщиком є надзвичайно небезпечним, оскільки втрата асиміляційного апарату часто призводить до повної загибелі рослин.

Поява дорослих комах зазвичай припадає на весняний період, збігаючись із початком активної вегетації сосен. У цей час відбувається спарювання та відкладання яєць.

Личинки з’являються з яєць у другій половині весни. Період їх активного живлення триває від 3 до 5 тижнів, залежно від температури навколишнього середовища.

Після завершення живлення личинки спускаються в ґрунт або шукають схованки на деревах для окуклення. Цей процес займає близько двох-трьох тижнів.

Друге покоління може розвиватися в середині літа, особливо в роки з теплим і довгим вегетаційним періодом. Це покоління завдає шкоди у другій половині літа та на початку осені.

Зимують шкідники переважно у стадії личинки в коконі, яка знаходиться в підстилці під деревами або в щілинах кори, що забезпечує їм виживання взимку.

Початковою ознакою присутності пильщика є поява на хвої дрібних жовтуватих плям або рубців, що свідчить про місце відкладання яєць самками.

Пізніше на деревах стають помітними групи личинок, які часто скупчуються на одній гілці. Вони харчуються досить організовано, пересуваючись кроною після поїдання всієї доступної хвої.

Під зараженими деревами можна помітити велику кількість екскрементів шкідника. Вони виглядають як маленькі темні гранули, що рівномірно осипаються на землю.

Поступово крона дерева стає напівпрозорою, з великою кількістю недоїденої, пожовклої хвої. Виглядає це як передчасне пожовтіння хвої, що нагадує природний опад, але без опадання живих голок.

При огляді гілок можна побачити характерні «пеньки» від з'їденої хвої. Якщо струснути гілку, личинки часто масово скидаються вниз, що є характерною захисною реакцією.

Механічні методи включають ручне збирання та знищення кладок яєць, якщо вони помітні на молодих деревах, а також струшування личинок на підстилку з подальшим знищенням.

Біологічні заходи передбачають застосування бактеріальних препаратів, що містять бітоксібацилін або інші ентомопатогени, які ефективно вражають кишківник личинок.

Хімічний захист проводиться інсектицидами широкого спектра дії при перевищенні порогу шкодочинності. Обробку крон краще проводити в період відродження личинок молодших віків.

Підтримка ентомофагів — природних ворогів пильщика, таких як наїзники та хижі клопи — допомагає знизити чисельність популяції без застосування отрутохімікатів.

Профілактика включає правильний підбір місць для посадки та проведення агротехнічних заходів, що сприяють підвищенню загальної резистентності хвойних насаджень.