Златоочка Целлера

Златоочка Целлера (лат. Dichochrysa zelleri) — це комаха з ряду Сітчастокрилих, що належить до родини Златоочкових. Це витончена комаха з прозорими крилами, які мають густе розгалуження жилок.

Імаго мають характерні блискучі очі золотистого відтінку, що і дало назву цій групі комах. Тіло переважно світло-зеленого кольору, що забезпечує ідеальний камуфляж серед листя рослин.

Довжина дорослої особини становить 10-15 мм. Голова добре виражена, з довгими вусиками та гризучим ротовим апаратом, пристосованим до активного живлення.

Личинки цього виду — активні хижаки, що мають витягнуте тіло та великі серпоподібні щелепи. Вони є важливою ланкою в екосистемі, знищуючи безліч дрібних шкідників.

Визначення виду Dichochrysa zelleri в польових умовах є складним завданням, оскільки морфологічно багато представників роду Dichochrysa майже ідентичні.

В агрономічному середовищі Dichochrysa zelleri частіше розглядається як корисний ентомофаг, а не як злісний шкідник, оскільки вона активно поїдає попелиць.

Лише в умовах дефіциту білкової їжі дорослі златоочки можуть переходити на живлення нектаром або пилком, що іноді призводить до незначних пошкоджень квіток плодових культур.

Найчастіше цих комах можна зустріти на плодових деревах, ягідних чагарниках та овочевих культурах, де формуються великі колонії попелиць, які є основним кормом для личинок.

Пряма шкода рослинам від цього виду є мінімальною і зазвичай не досягає економічно відчутного порогу, що вимагав би спеціалізованих заходів знищення.

Активність даного виду в садах і полях сприяє природному оздоровленню екосистеми та зменшує потребу у хімічних обробках проти попелиць та кліщів.

Життєвий цикл Dichochrysa zelleri включає стадії яйця, трьох вікових стадій личинки, лялечки та імаго. Комаха здатна давати кілька поколінь протягом одного вегетаційного сезону.

Зимування відбувається переважно на стадії імаго або в коконі, де личинка перетворюється на лялечку. Місцями зимівлі слугують опале листя, тріщини кори або затишні куточки господарських споруд.

Навесні, з підвищенням температури повітря до 10-12°C, дорослі особини покидають місця зимівлі та розпочинають період розмноження та відкладання яєць.

Найбільша активність личинок припадає на літні місяці, коли спостерігається масове розмноження попелиць. Саме в цей час златоочки найбільш ефективно контролюють чисельність шкідників.

Осіннє зниження температури стимулює комах до пошуку притулку для входу в стан діапаузи, що забезпечує успішну перезимівлю популяції.

Однією з найпомітніших ознак присутності златоочок є специфічні яйця, розміщені на довгих стеблинках, які самка прикріплює до нижньої поверхні аркуша.

Наявність личинок можна ідентифікувати за швидким зникненням колоній попелиць. Личинки часто маскуються, накладаючи на спину залишки жертв, що робить їх непомітними для ворогів.

Дорослих особин можна легко виявити під час нічного освітлення — вони дуже чутливі до світла ламп і часто прилітають на тераси чи до вікон будинків.

Пошкодження генеративних органів рослин (якщо вони трапляються) виглядають як точкові виїдання на пелюстках, проте такі випадки вкрай рідкісні для даного виду.

Загальна чистота рослин від попелиці на ділянці є найкращим непрямим показником того, що популяція златоочок успішно виконує свою роль хижака.

Спеціальних заходів боротьби проти Dichochrysa zelleri впроваджувати не потрібно, оскільки комаха відіграє критичну роль у природному регулюванні чисельності шкідників.

Основною стратегією є відмова від застосування інсектицидів широкого спектра дії, які вбивають не лише шкідників, а й корисних ентомофагів, до яких належать і златоочки.

Рекомендується створювати смуги з нектароносних рослин навколо посівів, що дозволяє дорослим златоочкам отримувати додаткове харчування і довше жити.

Інтегрований захист рослин передбачає постійний моніторинг чисельності шкідників та корисних комах перед тим, як приймати рішення про будь-які хімічні втручання.

• Заборона використання токсичних пестицидів під час цвітіння.
• Використання біологічних препаратів, безпечних для ентомофагів.
• Збереження природних місць зимівлі для комах.
• Висівання квітучих рослин для залучення хижаків.