Галиця унабі

Галиця унабі (Dasineura jujubifolia) є дрібною комахою ряду Двокрилі (Diptera), яка належить до родини Галиці (Cecidomyiidae).

Дорослі комахи мають вигляд крихітних комарів з тонкими ногами, вони дуже тендітні та активні переважно в присмеркові години доби.

Личинки цього шкідника не мають ніг, характеризуються булавоподібною формою та зміною кольору від білого до рожевого залежно від віку.

Визначення виду проводиться на основі аналізу специфічних ушкоджень тканин рослин, які формуються під дією секрету шкідника.

Цей шкідник є вузькоспеціалізованим і мешкає виключно на рослинах роду унабі, які також відомі під назвою зизифус або китайський фінік.

Основним об'єктом живлення для личинок галиці є листя, верхівкові пагони та бруньки культури унабі (Ziziphus jujuba).

В процесі живлення личинки виділяють ферменти, які викликають розростання тканин рослини, формуючи характерні викривлення та гали.

Це призводить до суттєвого порушення фізіологічних процесів у тканинах, що негативно впливає на загальний розвиток і ріст дерев.

Пошкоджені пагони перестають рости, а листя передчасно висихає, що значно знижує декоративність та продуктивність плодової культури.

Масове ураження молодих саджанців може призвести до їх значного ослаблення та навіть загибелі внаслідок постійної втрати поживних речовин.

Цикл розвитку комахи починається навесні, коли імаго виходять із зимівлі та розпочинають період активного розмноження.

Самки відкладають яйця на молоді тканини, що активно ростуть, забезпечуючи потомство сприятливим середовищем для розвитку.

Личинки, що вилуплюються, одразу проникають у тканини рослини, де формують своєрідні «будиночки» — гали, захищаючи себе від зовнішніх чинників.

За сезон галиця здатна розвиватися у декількох поколіннях, що ускладнює контроль за її чисельністю протягом усього літа.

Зимують личинки переважно у ґрунті під кроною дерев, де вони перебувають у діапаузі до настання стабільно теплих весняних днів.

Найбільш помітною ознакою ураження є поява викривленого, скрученого листя, яке нагадує за формою специфічні пухлини або здуття.

Листові пластини зизифуса деформуються, втрачають нормальний колір, стають жовтуватими або коричневими у місцях ураження личинками.

При детальному огляді вершин пагонів можна помітити відсутність нормального приросту та наявність деформованих бруньок, що не розпускаються.

Наявність дрібних отворів або порожнин у тканинах після того, як личинка залишає гал для заляльковування, також є діагностичною ознакою.

Загальне пригнічення дерева, втрата листкової маси та передчасне обпадання уражених частин вказують на високу інтенсивність розмноження шкідника.

Система захисту базується на комплексних методах, включаючи обов'язкову санітарну очистку саду від опалого листя та рослинних залишків.

Глибока перекопка пристовбурних кіл восени або ранньою весною дозволяє знищити більшу частину личинок, що зимують у ґрунті.

Вирізання та негайне спалювання уражених гілок допомагає локалізувати вогнище зараження та попередити поширення шкідника на здорові дерева.

У разі значного поширення застосовують обробку інсектицидами системної дії, які забезпечують тривалий захисний ефект для молодих пагонів.

• Систематичний моніторинг стану верхівок пагонів.
• Використання біологічних засобів захисту в період мінімального навантаження.
• Підтримання високого рівня агротехніки для стимуляції росту.
• Утилізація обрізаних частин рослин за межами саду.