Мокреці

Мокреці (лат. Culicoides) — це дрібні кровосисні двокрилі комахи, що належать до родини Ceratopogonidae. Дорослі особини мають розмір лише 1–3 мм, сірувато-коричневе забарвлення та плямисті крила.

Ротовий апарат цих комах колючо-сисного типу, що дозволяє їм живитися кров’ю ссавців. Вусики самців густо вкриті волосками, тоді як у самок вони значно коротші та менш опушені.

Личинки мокреців мають черв’якоподібну форму, зазвичай прозорі або білі, з добре розвиненою головою. Вони дуже рухливі у водному середовищі або у вологому субстраті.

Лялечки мокреців видовжені, мають спеціальні дихальні трубки, які дозволяють їм отримувати кисень, перебуваючи на поверхні вологих ґрунтів чи мулу.

Для фахівців ідентифікація виду є складним завданням, оскільки ці комахи надзвичайно малі, що вимагає застосування потужної мікроскопічної техніки.

Хоча мокреці не шкодять безпосередньо рослинам, їх вплив на агропромисловий сектор є величезним через шкоду, якої вони завдають тваринництву.

Масові напади на свійських тварин призводять до різкого зниження продуктивності: зменшуються надої молока, сповільнюється ріст молодняка та погіршується імунітет худоби.

Ці комахи виступають переносниками збудників небезпечних хвороб, зокрема хвороби синього язика, що може спричинити масову загибель або вибракування сільськогосподарських тварин.

Через постійний стрес від укусів тварини витрачають енергію на захист, а не на виробництво м’яса чи молока, що суттєво знижує прибутковість фермерських господарств.

У господарствах, де висока концентрація цих комах, стає неможливим виконання польових робіт через фізичну неможливість перебування персоналу на ділянках без спеціального захисту.

Активність мокреців залежить від погодних умов, головними факторами є вологість повітря та температурний режим протягом вегетаційного періоду.

Комахи найбільш активні у вечірні та ранкові години, а також у похмуру безвітряну погоду, коли вологість повітря є оптимальною для їх виживання.

Період їхньої активності триває з кінця травня до початку вересня, причому пік популяції припадає на середину літа після періодів рясних опадів.

Зимують ці шкідники переважно на стадії личинок у ґрунті, органічних рештках або в мулі біля водойм, що забезпечує їм високу витривалість до несприятливих умов.

Життєвий цикл комах дуже швидкий, що дозволяє їм протягом одного сезону відтворювати кілька генерацій за наявності сприятливих умов середовища.

Головним сигналом появи мокреців є надмірна тривожність тварин, які постійно чухаються об огорожі чи дерева, намагаючись позбутися комах.

На шкірі тварин можна помітити висипання, набряки та ознаки дерматиту, особливо в ділянках з ніжною шкірою — на животі, внутрішній поверхні стегон та вимені.

Візуально присутність шкідника можна визначити за наявністю хмари дрібних «мошок» над заболоченими ділянками ґрунту або поблизу місць накопичення гною.

У вечірній час можна почути характерний гул комах, а також помітити їх проникнення в приміщення, де вони легко проходять крізь стандартні протимоскітні сітки.

Люди, що працюють у полі, скаржаться на сильний свербіж та алергічну реакцію після укусів, що є непрямим свідченням високої чисельності комах у даній зоні.

Основним заходом боротьби є гідромеліоративні роботи: осушення заболочених територій та дренаж місць, де застоюється вода, що запобігає розмноженню личинок.

Для захисту поголів’я тварин застосовують інсектицидні препарати та репеленти, якими обробляють тварин відповідно до регламенту використання ветеринарних засобів.

Приміщення для утримання тварин потрібно обладнати сітками з дуже дрібними чарунками та використовувати фумігатори з інсектицидною дією.

• Своєчасне прибирання гною та залишків корму, що є місцями виплоду комах.
• Регулярне скошування бур'янів та високої трави навколо пасовищ.
• Застосування біологічних методів боротьби у водоймах для контролю чисельності личинок.

Встановлення світлових пасток дозволяє не лише знищувати імаго, але й контролювати динаміку розвитку шкідника для вчасного прийняття агротехнічних рішень.