Корилобіум

Корилобіум — це рід дрібних комах із родини справжніх попелиць (Aphididae). Найвідомішим представником є корилобіум трояндовий, який спеціалізується на пошкодженні кущів родини Розові.

Дорослі особини зазвичай мають видовжену форму тіла, забарвлену у зеленуваті або жовтувато-зелені тони, що забезпечує їм чудове маскування на молодих пагонах.

Ці комахи мають характерний колючо-сисний ротовий апарат, пристосований для проколювання тканин рослини та висмоктування поживного клітинного соку.

Життєвий цикл включає як безкрилі, так і крилаті форми, що дозволяє популяції ефективно розселятися по ділянці в пошуках нових джерел їжі протягом сезону.

Розмноження відбувається партеногенетично, що зумовлює дуже високу швидкість приросту чисельності шкідника за сприятливих умов.

Основним об'єктом живлення корилобіуму є рослини родини Розові, зокрема представники роду Троянда (Rosa).

Шкідник віддає перевагу молодим, активно зростаючим частинам рослини, оскільки їхні тканини найбільш м'які та багаті на поживні речовини.

Заселення відбувається на верхівках пагонів, квітконосах та нижньому боці молодих листків, де комахи утворюють щільні колонії.

Крім троянд, залежно від видової специфіки, корилобіум може зустрічатися на дикорослих представниках родини, що створює резервації шкідника поблизу садів.

Масове ураження виснажує рослину, сповільнюючи її ріст і розвиток, що негативно впливає на декоративність куща та якість цвітіння.

Поява перших особин корилобіуму на рослинах збігається з початком активного сокоруху та розпусканням бруньок навесні.

Максимальна щільність популяцій спостерігається наприкінці весни та в першій половині літа, коли погодні умови стають оптимальними для їхнього розмноження.

З настанням тривалої спеки та зниженням вологості темпи розвитку можуть дещо сповільнюватися, проте за наявності поливу активність шкідника зберігається.

Восени у багатьох видів попелиць спостерігається міграція на зимуючі форми або відкладання яєць у тріщини кори, що забезпечує збереження виду.

Розуміння сезонності дозволяє агроному проводити захисні заходи превентивно, до моменту досягнення критичної чисельності колоній.

Першою ознакою зараження є характерна деформація молодих листків, які починають скручуватися та жовтіти.

На пагонах та листках можна виявити липкий наліт, так звану падь, яку виділяють комахи в процесі живлення.

Падь є сприятливим середовищем для розвитку сажистих грибків, через що листки вкриваються чорним нальотом, який заважає фотосинтезу.

Квіткові бутони при сильному пошкодженні можуть не розкриватися, засихати або деформуватися, що призводить до значних втрат врожаю квітів.

При уважному огляді нижньої сторони листка або верхівок пагонів колонії корилобіуму видно неозброєним оком як скупчення дрібних світлих комах.

Для боротьби з корилобіумом ефективними є як біологічні, так і хімічні методи захисту рослин.

Біологічний контроль включає залучення природних ворогів попелиці на ділянку: сонечок, золотоочок та різних видів хижих галиць.

При високій чисельності шкідника рекомендується застосування інсектицидів системної або контактно-кишкової дії, дозволених для використання в садівництві.

• Обприскування препаратами на основі піретроїдів.
• Використання системних препаратів, що проникають у тканини рослини.
• Регулярна санітарна обрізка сильно пошкоджених пагонів.

Важливо чергувати препарати для запобігання формування резистентності (стійкості) у шкідника до діючих речовин інсектицидів.