Клевіна фоссор

Клевіна фоссор (Clivina fossor) належить до родини турунів (Carabidae), ряду твердокрилих. Це невеликий жук довжиною 5–7 міліметрів, який має циліндричне тіло темного кольору, часто з легким металевим полиском.

Морфологічно жук пристосований до риючого способу життя. Його передньоспинка та голова мають характерну структуру, яка дозволяє легко пересуватися у щільних шарах ґрунту.

Личинки цього виду мають видовжену форму, вони світлі, з добре розвиненими грудними ногами та потужним ротовим апаратом. Розвиток включає стадії яйця, личинки, лялечки та імаго, причому зимують переважно дорослі особини.

Комаха віддає перевагу вологим ґрунтам, часто зустрічається на полях, луках та поблизу водойм, де знаходить сприятливі умови для розмноження.

Для агронома важливо розпізнати цього шкідника на ранніх етапах, оскільки його діяльність часто залишається непоміченою до моменту отримання збитків від зрідженості посівів.

Основним об'єктом живлення для клевіна фоссор є насіння та проростки зернових культур, цукрових буряків, картоплі та багатьох овочевих рослин. Жуки пошкоджують насіння, яке щойно набухло у ґрунті.

Найбільшої шкоди завдають дорослі жуки, які вигризають внутрішні тканини зерна, що призводить до втрати схожості. Часто проростки гинуть ще до того, як з'являться на поверхні поля.

Пошкоджені проростки стають вразливими для патогенних мікроорганізмів, які викликають гниття та розвиток хвороб кореневої системи, що ще більше послаблює рослину.

На ділянках, де чисельність шкідника перевищує поріг шкодочинності, спостерігаються значні прогалини в посівах, що в кінцевому результаті призводить до суттєвого недобору врожаю.

Рівень пошкоджень залежить від вологості ґрунту та швидкості проростання культур; в умовах затяжної весни ризики значно зростають через тривалий контакт насіння зі шкідником.

Вихід імаго з місць зимівлі починається рано навесні, коли ґрунт прогрівається до 8–10 градусів. Це відповідає часу початку посівної кампанії багатьох ярих культур.

Максимальна шкодочинність припадає на період від посіву до появи сходів, коли насіння найбільш привабливе для живлення дорослих особин жужелиці.

У літній період, з підвищенням температури та пересиханням поверхневого шару ґрунту, активність жуків знижується, вони переходять у глибші горизонти.

Восени спостерігається невелика активність перед зимівлею, проте господарського значення в цей час жук майже не має, оскільки основні культури вже сформовані.

Моніторинг популяції за допомогою ґрунтових пасток навесні дозволяє вчасно оцінити ризики та прийняти рішення про застосування інсектицидів для обробки насіння.

Першою ознакою ураження є нерівномірність сходів та поява порожніх ділянок у рядках, де рослини загинули на стадії проростання.

При розкопках у зоні рядка можна виявити порожні оболонки насіння, які мають характерні сліди поїдання, залишені щелепами жука.

Виявлення самих жуків у ґрунті поблизу насінин підтверджує, що причиною загибелі посівів є саме цей шкідник, а не хвороби чи низька якість посівного матеріалу.

Наявність дрібних отворів або «лабіринтів» у ґрунті навколо проростків свідчить про активність жужелиці-риюна під час пошуку їжі.

• Погане проростання насіння.
• Порожні оболонки зерен у ґрунті.
• Сліди поїдання на зародках насіння.

Основою захисту є використання високоякісного протруювання насіння системними інсектицидами, що створює захисний бар'єр навколо насінини під час проростання.

Агротехнічні заходи включають ретельний обробіток ґрунту, який руйнує ходи жуків та порушує умови їхнього існування у верхньому шарі землі.

Оптимізація строків посіву з метою отримання швидких та дружних сходів значно знижує період, протягом якого насіння доступне для живлення шкідника.

Дотримання сівозміни та знищення бур'янів зменшує кількість місць для накопичення та розмноження турунів на полях.

У разі критичної чисельності на великих площах можливе застосування гранульованих інсектицидів, що вносяться в рядок одночасно з посівом культури.