Двоплямиста слюнява цикадка

Двоплямиста слюнява цикадка (Clastoptera biguttata) — комаха з родини цикадових (Cercopidae), що відома своєю здатністю виділяти характерну пінисту масу. Дорослі особини мають кремезне тіло довжиною близько 4–6 мм з характерним малюнком на надкрилах.

Відмінною рисою виду є наявність двох виражених світлих або темних плям на передніх крилах. Забарвлення тіла варіюється від буро-коричневого до майже чорного, що дозволяє комасі успішно маскуватися на корі та листках.

Личинкові стадії розвиваються всередині захисних грудочок піни, які вони створюють із власних екскрементів та рідини. Ці «плювальниці» захищають м'якотілих німф від пересихання та нападу хижаків.

Голова у цих шкідників відносно велика, з розвиненими фасетковими очима. Ротовий апарат представлений хоботком, пристосованим для проколювання епідермісу тканин рослин і живлення клітинним соком.

Дорослі особини мають гарну стрибучість, що ускладнює їх механічний відлов. У польових умовах їх часто плутають з іншими видами пінявок, проте ареал і специфічні плями на крилах дозволяють точно визначити вид при використанні лупи.

Основна шкода завдається дорослими особинами та личинками, які живляться соками різних рослин. До числа улюблених господарів входять декоративні чагарники, лісові породи та деякі види сільськогосподарських культур.

Найчастіше відзначається пошкодження хвойних порід, включаючи сосну, а також широколистяних дерев. У садах вони можуть паразитувати на декоративних квітах та ягідниках, порушуючи нормальний обмін речовин у тканинах рослини.

У процесі живлення шкідники впорскують слину, що містить ферменти, які можуть викликати деформацію молодих пагонів. Це призводить до уповільнення росту рослини та втрати її декоративної привабливості.

При високій чисельності популяції цикадки на рослині утворюється безліч пінистих грудочок. Це не тільки псує зовнішній вигляд культури, але й створює середовище для розвитку вторинних грибкових захворювань.

Серйозне зараження призводить до передчасного пожовтіння листя та його опадання. Ослаблені рослини стають менш зимостійкими і частіше уражаються іншими шкідниками або патогенами.

Цикл розвитку починається навесні після перезимівлі яєць, відкладених у тканини кори або бруньки. Молоді німфи з'являються в травні, коли встановлюються стабільні позитивні температури.

Період найбільшої активності личинок припадає на кінець весни та початок літа. У цей час можна масово спостерігати появу пінистих виділень на верхівках пагонів та в пазухах листків.

Дорослі цикадки з'являються в середині літа, зазвичай у липні. Вони ведуть більш прихований спосіб життя порівняно з німфами та активно переміщуються по всій рослині в пошуках найбільш соковитих частин для живлення.

За сезон, як правило, розвивається одне або два покоління, залежно від кліматичних умов регіону. Тепле і вологе літо сприяє більш інтенсивному розмноженню шкідника.

До осені дорослі особини відкладають яйця для зимівлі, обираючи захищені місця на стеблах рослин. Після завершення циклу відкладання яєць імаго гинуть.

Основним ознакою присутності шкідника є «слина» — білі пінисті виділення, що вкривають личинок на стеблах та гілках. Ці плями добре помітні в ранкові години, коли вони ще не підсохли.

Деформація верхівок пагонів та скручування листя — вторинна ознака живлення німф. Якщо ви помітили, що пагони перестали рости або стали викривленими, слід уважно оглянути їх на наявність пінних грудочок.

Липкий наліт (медвяна роса) на листках, розташованих під місцем скупчення цикадок, також свідчить про їх активність. Цей наліт приваблює мурах та сприяє росту сажистих грибів.

Наявність самих дорослих особин, які при наближенні людини роблять різкі стрибки. Їх можна виявити при огляді нижньої сторони листка в сонячний полудень.

Поступове всихання окремих гілок при тривалій відсутності заходів контролю є критичною ознакою сильного заселення шкідниками.

Механічне видалення пінистих грудочок з личинками є ефективним методом на невеликих ділянках. Їх можна просто змити струменем води зі шланга, що призведе до загибелі незахищених німф.

Застосування інсектицидів системної дії рекомендується в періоди масового виходу личинок. Препарати на основі ацетаміприду або тіаметоксаму показують високу ефективність проти сисних шкідників.

Використання біологічних засобів, таких як препарати на основі ентомопатогенних грибів, допомагає знизити чисельність популяції без застосування жорсткої хімії.

Агротехнічні заходи, спрямовані на підтримку здоров'я рослин, знижують їх привабливість для цикадок. Регулярна обрізка та правильний полив — запорука високої стійкості культур.

• Дотримання сівозміни та видалення бур'янів-резерваторів.
• Залучення природних ентомофагів, таких як сонечка та золотоочки.
• Регулярний моніторинг стану рослин у весняний період.