Цикадка арахісова

Цикадка арахісова (Cicadulina arachidis) належить до ряду напівтвердокрилих, родини цикадових (Cicadellidae). Це дрібна комаха, дорослі особини якої сягають 3-4 міліметрів у довжину.

Колір тіла варіюється від блідо-жовтого до світло-зеленого, що забезпечує ідеальний захист на рослинах. Голова широка, з великими складними очима, тіло має витягнуту форму.

Німфи зовні схожі на дорослих комах, але не мають розвинених крил. Вони проходять декілька етапів линяння, поступово збільшуючись у розмірах до стану імаго.

Ротовий апарат колючо-сисного типу пристосований для проколювання епідермісу та споживання соку з флоеми. Комаха дуже рухлива і здатна до різких стрибків.

У спокійному стані крила складаються дахоподібно вздовж тіла. Цикадка дуже чутлива до вібрацій та швидко реагує на наближення сторонніх об'єктів, змінюючи позицію.

Основною культурою, яку вражає Cicadulina arachidis, є арахіс. Також шкідник успішно розвивається на кукурудзі, сорго та багатьох видах дикорослих злакових трав.

Найбільшу небезпеку популяція цикадки становить для сходів. Активне висмоктування клітинного соку призводить до виснаження молодих рослин та уповільнення їхнього розвитку.

Цикадка є важливим переносником вірусних інфекцій, які викликають незворотні патологічні зміни у тканинах рослин. Навіть незначне заселення може призвести до епіфітотії вірусних хвороб.

Висока щільність комах на полі викликає масове в'янення листків. Токсини, що потрапляють у тканини разом зі слиною під час живлення, порушують фізіологічні процеси фотосинтезу.

Господарська шкодочинність проявляється у зниженні врожайності бобових та погіршенні якості насіння. Уражені посіви виглядають пригніченими та мають нерівномірну висоту стебел.

Розвиток цикадки залежить від температурного режиму. Оптимальні умови для її розмноження складаються в теплу та помірно вологу погоду, зазвичай з кінця весни до середини літа.

Зимують дорослі особини в нижніх ярусах рослинності або серед рослинних решток на полях. Навесні, з підвищенням температури, вони переходять на активне живлення.

Протягом вегетаційного періоду шкідник дає кілька поколінь. Швидкість зміни генерацій залежить від теплозабезпеченості регіону та наявності достатньої кормової бази.

Пік активності комах часто збігається з фазою проростання культурних рослин. Засуха стимулює міграцію цикадок на більш вологі ділянки, де вони можуть масово заселяти посіви.

Восени, при зниженні температури, комахи поступово мігрують у місця зимівлі. У цей період їхня активність різко знижується, а процеси розмноження зупиняються.

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних жовтуватих плям на листках у місцях проколів. З часом хлороз охоплює більшу площу листа, що призводить до його знебарвлення.

Характерною ознакою є скручування листків краями всередину. Рослина виглядає хворобливою, її ріст суттєво сповільнюється порівняно зі здоровими екземплярами на сусідніх ділянках.

При огляді нижньої сторони листя можна виявити комах, що швидко переміщуються. Також на поверхні листків можна знайти білі скинуті шкірки (екзувії) після линяння німф.

Вірусна мозаїка, що розвивається після укусу цикадки, проявляється у вигляді чергування світлих та темних ділянок на листках. Це критичний симптом, що свідчить про глибоке ураження.

• Хлоротичні плями на листках.
• Скручування та деформація країв листків.
• Уповільнений ріст та пригніченість рослин.
• Наявність екзувіїв на звороті листя.

Боротьба з цикадкою має бути комплексною. Важливо проводити моніторинг полів за допомогою жовтих клейових пасток для вчасного виявлення появи шкідника на ранніх етапах.

Агротехнічні заходи включають ретельну боротьбу з бур'янами, особливо злаковими, навколо полів. Це зменшує джерела живлення комах у міжсезоння та обмежує їх розмноження.

Оранка після збору врожаю допомагає знищити значну частину особин, що готуються до зимівлі. Оптимальні строки посіву дозволяють рослинам сформувати імунітет до моменту піку активності комах.

При перевищенні порогу шкодочинності застосовують системні інсектициди. Найбільшу ефективність показують препарати з класу неонікотиноїдів та піретроїдів, що діють безпосередньо на сисних комах.

Чергування діючих речовин є обов'язковим для запобігання виникненню резистентності. Обробку посівів краще проводити ввечері, коли комахи найменш активні і не розлітаються від техніки.