Бокоплав Резеля

Бокоплав Резеля (Carinogammarus roeselii) — це дрібний ракоподібний з ряду Amphipoda, що має характерне сплюснуте з боків тіло та виразний кіль на спинних сегментах.

Тіло дорослих особин досягає 15–20 мм, має забарвлення від брудно-зеленого до бурого, що дозволяє їм ідеально маскуватися серед водних рослин та мулу.

Рухається рачок переважно на боці, використовуючи специфічні грудні та черевні ніжки, що дає йому змогу швидко переміщатися в товщі води та на дні.

Він віддає перевагу стоячим водоймам та рисовим чекам, де є достатньо органічних решток, які слугують йому додатковим джерелом живлення.

Розвиток виду відбувається безпосередньо у водному середовищі, де самки носять яйця у виводковій сумці, забезпечуючи високу виживаність потомства.

Основна шкода припадає на початковий етап розвитку рису, коли рачки активно поїдають молоді проростки та коріння, що щойно з’явилися з насіння.

Масове розмноження бокоплава може призвести до повної загибелі сходів на значних площах, що потребує проведення повторного посіву на пошкоджених ділянках.

Окрім безпосереднього поїдання, шкідник пошкоджує цілісність кореневої системи, через що рослини стають вразливими до патогенної мікрофлори.

Найбільша небезпека виникає в перші тижні після затоплення чеків, поки тканини рису м’які та багаті на вуглеводи, що приваблюють ракоподібних.

Дорослі рослини рису, завдяки здерев’янінню стебел, менше страждають від цього шкідника, проте пошкодження коренів може вплинути на загальний розвиток куща.

Період активності бокоплава Резеля тісно пов’язаний із затопленням чеків та температурою води, що зазвичай припадає на кінець весни та початок літа.

Оптимальні умови для життєдіяльності та розмноження виду — це тепла вода з температурою від 15 до 25 градусів за Цельсієм.

З настанням спеки та можливим дефіцитом кисню у воді активність рачків може знижуватися, проте вони продовжують жити в придонних шарах.

В осінній період активність шкідника падає, і він готується до зими, зариваючись у донні відкладення або шукаючи прихисток у густій рослинності.

Весняне прогрівання води провокує вихід перезимувалих особин та відновлення їхньої активної життєдіяльності в нових посівах рису.

Першим симптомом зараження є поява ділянок зріджених посівів, де сходи рису виглядають об'їденими або повністю відсутніми на поверхні води.

Візуально можна виявити пошкоджені залишки зернівок, які мають характерні вигризи, що залишаються після роботи щелепного апарату рачків.

Присутність шкідника легко підтверджується шляхом відбору проб води за допомогою гідробіологічного сачка, де бокоплави виявляються у великій кількості.

Ознакою серйозного ураження є також виявлення пошкоджених кореневих волосків, які виглядають ніби «пострижені» під корінь.

Наявність рачків часто супроводжується помутнінням води внаслідок їхньої активності на дні чека, де вони переміщують мул у пошуках їжі.

Ефективним методом є короткочасне осушення рисових чеків, що спричиняє масову загибель ракоподібних від зневоднення.

Використання спеціалізованих інсектицидів для обробки води допомагає суттєво зменшити чисельність популяції на ранніх етапах розвитку рису.

Важливою агротехнічною мірою є ретельна підготовка чеків, включаючи видалення торішніх решток рослин, які слугують кормовою базою для бокоплава.

Біологічний контроль можна здійснювати шляхом випуску риб, які споживають дрібних ракоподібних, обмежуючи їхній чисельний ріст у системі.

Дотримання оптимальних строків посіву рису сприяє швидкому проходженню фази проростання, коли рослини є найбільш вразливими до пошкоджень.