Турун шкірястий

Турун шкірястий (Carabus coriaceus) є найбільшим представником родини турунів у Європі, розміри якого сягають 30–40 мм. Комаха має матово-чорне тіло з грубою, зморшкуватою поверхнею надкрил, що нагадує шкіру.

Цей вид не літає, оскільки його надкрила зрослися, що зумовлює виключно наземний спосіб життя. Його можна легко впізнати за великими розмірами та потужними верхніми щелепами.

Личинка туруна також велика, має темне забарвлення і зовні подібна до дорослої комахи, проте не має розвинених крил. Розвиток включає повне перетворення: яйце, личинка, лялечка та імаго.

Найбільш комфортними місцями проживання для туруна є вологі листяні ліси та затінені ділянки садів, де є велика кількість рослинних залишків.

Хоча турун шкірястий є корисним хижаком, який поїдає слимаків, у періоди нестачі основної їжі він може переходити на живлення тканинами культурних рослин.

В агрономічному середовищі цей вид не вважається масовим шкідником, проте в умовах високої чисельності він може завдавати шкоди ягідникам та овочевим культурам.

Найбільшої шкоди зазнають ягоди полуниці та суниці, на яких жуки вигризають глибокі отвори, що робить продукт непридатним до вживання та сприяє розвитку гнилі.

Молоді паростки овочевих культур іноді пошкоджуються личинками, які підгризають кореневу систему, що призводить до загального пригнічення або навіть загибелі рослини.

Шкодочинність зазвичай має осередковий характер і проявляється найсильніше у вологих місцях, де сприятливі умови для розмноження цього виду комах.

Варто пам'ятати, що основна функція туруна в екосистемі — регуляція чисельності шкідливих молюсків, тому шкода від нього часто є меншою за користь від знищення слимаків.

Активний період життя імаго розпочинається навесні у квітні та триває до серпня, коли комахи найбільш інтенсивно розмножуються та шукають поживу.

Зимують дорослі особини та личинки у верхньому шарі ґрунту або під шаром опалого листя, де вони знаходяться у стані спокою до настання стабільного тепла.

Яйця відкладаються у ґрунт протягом літнього періоду, після чого личинки проходять кілька етапів розвитку, активно поїдаючи як комах, так і рослинну їжу.

Осіннє окуклення відбувається безпосередньо у ґрунті, де з лялечок формуються дорослі комахи, які залишаються там на зимівлю, завершуючи річний цикл розвитку.

Найбільша активність припадає на нічний час або похмурі дні, коли вологість повітря дозволяє жукам виходити на поверхню для переміщення та полювання.

Основним сигналом про присутність турунів є виявлення великих, рваних пошкоджень на стиглих ягодах полуниці, що відрізняються від слідів діяльності дрібних шкідників.

Визначити чисельність комах можна за допомогою ґрунтових пасток, встановлених у міжряддях, куди нічні жуки потрапляють під час своїх пересувань по поверхні ґрунту.

Пошкодження кореневої системи молодих рослин личинками може проявлятися у раптовому в'яненні окремих кущів без видимих зовнішніх причин на наземній частині.

Візуальне виявлення комах під час огляду прикореневої зони або під камінням у саду підтверджує присутність популяції на ділянці.

Нічні спостереження з використанням джерел світла дозволяють побачити імаго, які активно пересуваються у пошуках здобичі або їжі серед густої рослинності.

Використання пестицидів проти туруна шкірястого не рекомендується, оскільки він є важливим ентомофагом, що стримує розмноження слимаків та інших ґрунтових шкідників.

Регулярне прибирання рослинних решток, бур'янів та опалого листя позбавляє комах місць для сховку, що природним чином знижує їхню чисельність на грядках.

Для захисту ягід можна використовувати мульчування синтетичними матеріалами або агроволокном, що перешкоджає контакту ягід з поверхнею ґрунту, де живуть жуки.

При значній шкоді на невеликих площах застосовують ручний збір жуків у вечірній час, що є безпечним методом захисту навколишнього середовища.

Глибоке розпушування ґрунту між рядами культур у весняний та осінній періоди допомагає зруйнувати місця зимівлі та сприяє зниженню рівня популяції шкідника.