Красотіл Calosoma calidum

Жук Calosoma calidum належить до родини турунів (Carabidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Дорослі особини мають масивне тіло довжиною до 25 мм.

Забарвлення переважно чорне, з характерним металевим блиском. На надкрилах розташовані три ряди великих ямок, що виділяються мідним кольором.

Личинки мають розвинені кінцівки, що робить їх надзвичайно рухливими як у ґрунті, так і на поверхні, де вони полюють на здобич.

Цей вид вирізняється високою швидкістю пересування та пристосованістю до життя на відкритих агроценозах, де є достатньо вологи.

Будова ротового апарату імаго дозволяє ефективно споживати як тваринну їжу, так і рослинні рештки, що робить їх всеїдними в умовах дефіциту.

Хоча Calosoma calidum вважається корисним хижаком, за певних умов він може шкодити сільськогосподарським культурам, пошкоджуючи сходи злаків.

Шкода проявляється у виїданні зерна, що проростає, та підгризанні молодих стебел, що веде до загибелі проростків пшениці, ячменю чи кукурудзи.

Найбільша шкодочинність спостерігається у весняний період, коли природні джерела живлення жуків ще обмежені, і вони переходять на рослинні об'єкти.

Пошкодження кореневої системи личинками цього виду може спричинити значне відставання рослин у розвитку та зниження їхньої стійкості до хвороб.

У разі масового розмноження збитки можуть стати економічно відчутними, особливо на полях з нерівномірними сходами та низьким рівнем агротехніки.

Активізація імаго відбувається навесні, як тільки температура ґрунту на глибині зимівлі досягає порогових значень для виходу на поверхню.

Цикл розвитку складається з фаз яйця, трьох стадій личинки, лялечки та імаго, причому зимують переважно дорослі особини у ґрунті.

Пік відкладання яєць припадає на кінець весни, коли умови вологості ґрунту є оптимальними для виживання молодого покоління шкідника.

Личинки активні протягом усього літа, розвиваючись у верхньому шарі ґрунту, де вони шукають органіку або дрібних безхребетних для живлення.

Восени відбувається підготовка до зимівлі, під час якої популяція заглиблюється в ґрунт на 15-20 см для захисту від негативних температур.

Першими ознаками присутності шкідника є осередки зріджених посівів, де насіння або проростки були поїдені або механічно пошкоджені.

Візуально можна помітити присутність самих жуків на поверхні ґрунту під час вечірнього огляду ділянок, особливо після дощу або поливу.

Поїдання насіння при проростанні призводить до повної відсутності сходів на окремих ділянках поля, що потребує проведення пересіву.

Пошкоджені сходи мають характерні рвані краї, що відрізняється від пошкоджень, які наносять гризуни або інші специфічні шкідники.

Наявність специфічного неприємного запаху на полях при великій чисельності жуків є характерною ознакою їхньої високої активності.

Основою захисту є якісна передпосівна обробка ґрунту, яка руйнує місця схову шкідників та обмежує їхню життєдіяльність.

Використання сучасних інсектицидних протруйників насіння забезпечує захист молодих проростків від прямого пошкодження в критичний період.

Застосування сівозмін з обов'язковим чергуванням культур зменшує можливість накопичення популяції шкідника на одному полі протягом кількох років.

Знищення бур'янів навколо полів позбавляє жуків додаткових місць для розмноження та тимчасового живлення у періоди дефіциту основної їжі.

• Моніторинг за допомогою пасток Барбера.
• Глибока зяблева оранка.
• Застосування системних інсектицидів за критичної чисельності.